https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=08d3453a-e165-4a3f-b9d2-fb219977833b&title=PovidomlenniaProOpriliudnennia

Я вже робив і публікував аналізи попередніх проектів і цей, новий чи перелицьований старий, зберігає недоліки тих попередніх. Але можна виділити, навести різкість і на ще один момент. Крім проголошеного наміру імплементації положень Директиви Ради 89/391/ЄЕС від 12.06.1989, завжди і сьогодні був і є намір українських чиновників “імплементувати” в європейське право у сфері безпеки працівників українську атестацію робочих місць і українську Гігієнічну класифікацію праці. Западенці вже достали нас тими зобов’язаннями і цими хохляцькими маніпуляціями з проектами законів, проектом нових Методичних рекомендації, ми намагаємось здурити їх. В основному тільки їх, оскільки внутрішній споживач цих продуктів вже давно заморочений тією придуркуватою всеукраїнською клоунадою з атестацією, сертифікованими лабораторіями, замірами, розрахунками, картами і фотографіями робочих місць. І якщо чесно, то ніхто не знає що з цим тепер робити. За більш ніж тридцять років безпека на робочих місцях і пільги та компенсації за шкідливості перетворились в авгієві конюшні, для розгрібання яких у нас немає ні фізичних ні розумових сил і здібностей. Візьмемо для прикладу дату 6 травня 2014 р. Саме тоді була прийнята Гігієнічна класифікація праці і було прогошено, що від цієї дати не застосовується на території України «Гигиеническая классификация труда (по показателям вредности и опасности факторов производственной среды, тяжести и напряженности трудового процесса)», яка затверджена заступником Головного державного санітарного лікаря СРСР від 12 серпня 1986 року № 4137-86. Але любий першокурсник, навіть любої обласної академії права чи юстиції або їх районного філіалу, може пояснити, що відміна нормативного акту одночасно відміняє і всі нормативи, які використовували цей відмінений норматив. Тобто, в пакеті з відміною, необхідно було одночасно приймати зміни до діючих нормативних актів. Візьмемо сьогоднішній перелік нормативних актів, які регламентують проведення атестації робочих місць за умовами праці і які перераховані в журналі Охорона праці № 3 за 2023 рік. Половина з них цитують, посилаються, використовують відмінену Гігієнічну атестацію № 4137-86!

1. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41

“4.2. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу (гр.6, 7, 8 Карти) тільки III класу визначається за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці N 4137-86 (додаток 3).”

2. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України N 16 від 30.01.98 Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

“* Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу у несприятливих умовах праці базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за критеріями згідно з Гігієнічною класифікацією праці (за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу) N 4137-86, затвердженою МОЗ СРСР 12 серпня 1986 року.”

3. ИНСТРУКЦИЯ по заполнению Карты условий труда при проведении аттестации рабочих мест затвердженої спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 27.11.92 р. № 06-41-48

Інструкція повністю збудована на Гігієнічній атестації № 4137-86.

4. Постановление Госкомтруда СССР, ВЦСПС от 03.10.1986 N 387/22-78 (с изм. от 04.06.2013) “Об утверждении Типового положения об оценке условий труда на рабочих местах и порядке применения отраслевых перечней работ, на которых могут устанавливаться доплаты рабочим за условия труда”

“1.3. Степени вредности факторов производственной среды и тяжести работ устанавливаются в баллах по критериям, приведенным в Гигиенической классификации труда, утвержденной Министерством здравоохранения СССР 12 августа 1986 г. N 4137-86”

Окремо виділимо норматив

Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики N 383 від 18.11.2005.

Цим порядком зв’язується дата атестації і обрахування пільгового стажу. Але є вже постанова Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу про зарахування пільгового стажу при непроведеній атестації робочого місця і виходячи з конституційного положення верховенства права, з рішень Європейського суду надала тлумачення пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» і цим поклала кінцеву точку в цих спорах. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 і Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 і Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. А поскільки згідно статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, то тепер пільговий стаж визначається наступним чином. Робота на любому робочому місці, яке занесене в Списки N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і на якому з вини власника не було проведено атестацію робочого місця – автоматично зараховується в пільговий стаж. Це зарахування триває до тих пір, поки власник не проведе атестацію. І тоді, від дати видання наказу про затвердження результатів атестації, зарахування припиняється якщо атестація не підтвердила право на пільгову пенсію або продовжується, якщо право підтверджене. Тобто — у нас є два різних законодавства, які регулюють ці питання. Те, яке використовує Пенсійний фонд і те, яке створено Верховним Судом і яке не визнає Пенсійний фонд. Доступ до другого доступний для працівників тільки в позовному порядку.

І от, щоб позбутися тієї атестації, щоб вилучити її із законів —спочатку необхідно чесно признатися, що більш як тридцять років дурили український народ. Замість того, маніпулюючи західними термінами і визначеннями, жонглюючи їх прямими і зворотніми перекладами, український чиновник намагаєтся переконати себе і довірливого западенця, що українська атестація це майже те саме, що їхній ризикоорієнтований підхід у сфері організації безпеки та здоров’я працівників, що це є “частина” цього підходу. І це нескладно, оскільки незважаючи на різницю між їхньою і нашою філософією безпеки праці, їх терміни завнішньо похожі на наші хоч і мають інший зміст.

Основою цієї маніпуляції є застосоване з сучасної Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу визначення безпечних умов праці:

“безпечні умови праці — стан умов праці, за якого відсутні небезпечні або шкідливі професійні фактори чи їх рівні не перевищують гранично допустимих значень;”

Відповідно до цього у першому проекті було скопійоване з Гігієнічної класифікації праці симетричне визначення шкідливих умов праці:

“шкідливі умови праці – стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий”

Втім далі, щоб не муляло очі, це визначення прибрали з наступних проектів але воно залишилось в Гігієнічній класифікації праці, яку необхідно використовувати при атестації. Потім пускають димову завісу, починають жонглювати термінами – професійний фактор, професійний ризик, професійна небезпека, шкідливий професійний фактор. Навіть майже дослівно наводять визначення терміну “небезпека” з ДСТУ ISO 45001:2019. В ДСТУ ISO 45001:2019:

“3.19 небезпека (hazard)

Будь-яке джерело з можливістю заподіяння травми і погіршення стану здоров’я (3.18).

Примітка 1. До небезпек належать будь-які джерела, які можуть потенційно стати причиною заподіяння шкоди або створення небезпечної ситуації, або обставини, які потенційно можуть спричинити виникнення травми чи погіршення стану здоров’я”.

В Проекті:

“небезпека — потенційна властивість, притаманна об’єкту, діяльності, робочому обладнанню або факторам робочого середовища, що може спричинити шкоду здоров’ю або життю працівника;”

Але раптом в Проекті виявляється, що:

Стаття 16. Управління професійними ризиками

1. До елементів управління професійними ризиками належить:

1) ідентифікація небезпек, зокрема шляхом проведення атестації робочих місць/зон за умовами праці;

І от тут треба уважно слідкувати за руками авторів проекту, зупинити на мить ці маніпуляції і побачити, що в нас інше визначення терміну “ризик”. Якщо порівнювати з європейськими нормативами, то можна звернути увагу, що у них немає поняття «шкідливі умови праці» і ті нормативи, які ми намагаємось використати, застосовують поняття «потенційні небезпечності і шкідливості» на робочому місці. Ці небезпечності і шкідливості не вимірюються рівнями факторів робочого середовища та/або трудового процесу і їхня кількісна міра – ризик. Така робота по оцінці ризиків у відповідності європейських стандартів розпочала проводитись і на Україні і згідно термінів національного стандарту України ДСТУ ISO 45001:2019 “Системи управління гігієною та безпекою праці”, схема такої оцінки приблизно виглядає так. В промисловості існують підприємства чи об’єкти на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються, транспортуються одне або декілька небезпечних речовин або категорій речовин і ці об’єкти відповідно до нормативу є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Тобто вони є джерелом, ситуацією або дією, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров’я, або їх комбінація. Під час експлуатації об’єкта виникають невідповідності, якими може бути будь-який відхил від застосовуваних робочих стандартів, практик, процедур, правових вимог тощо. Деякі з цих невідповідностей можуть закінчитись інцидентом (incident), який за визначенням є подія(ї), пов’язана(і) з роботою, за результатами якої(их) трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров’я. Такими інцидентами є аварії, пожежі, вибухи, неконтрольовані викиди отруйних речовин в кількостях, які перевищують ГДКр.з. і визначена ймовірність таких інцидентів є ризиком, мірою небезпечності і шкідливості промислових об’єктів. Визначення цього ризику в стандарті ДСТУ ISO 45001:2019:

“3.21 ризик у сфері охорони здоров’я та безпеки праці (occupational health and safety risk)

Ризик ОЗіБП (OH&S risk)

Поєднання ймовірності виникнення небезпечної події(-ій) чи впливу(-ів), пов’язаного з роботою, і тяжкості травми та погіршення стану здоров’я (3.18), що може бути спричинене подією(-ями) чи впливом(-ами)”

Спрощено це можна показати формулою Р = Й × В, де «Ризик» (Р) – це параметр, який враховує як ймовірність (Й) інциденту, так і ймовірність його впливу (В).

Ну і поскільки впроваджується ризикоорієнтований підхід у сфері безпеки та гігієни праці, Проект теж містить визначення ризику. Це визначення перенесене з Гігієнічної класифікації, назване «професійним ризиком» і згідно тексту –

“професійний ризик – імовірність та наслідки нанесення шкоди здоров’ю та життю працівників, пов’язаними з виконанням ними трудових обов’язків, зумовлені шкідливістю та/або небезпечністю матеріальних складових роботи залежно від умов їх використання, впливу чи взаємодії”.

Як видно, воно відрізняється від європейського визначення і щоб зрозуміти цю різницю, необхідно перекласти його з української мови на українську. Саме воно створено як кубик Рубика, ним можна маніпулювати і показувати різні комбінації слів і термінів, в залежності від того кому це визначення пред’являєш. Можна показати всім ревнителям європейського шляху – які претензії? Ми вжили всі ті слова, які вживаєте і ви. Ось є «ризик», є «ймовірність», «шкідливість», «небезпека». Але справа в тім що це є декорування, метод, який ми часто використовуємо в наших імітаційних і фейкових відносинах з цивілізованим світом. Саме для таких цілей ми приймаємо багато нормативів, які грають роль декорацій і при цьому подалі не використовуються в житті країни. Це є так звані існуючі в нашій країні мертві закони, мертві цілком чи в окремих положеннях. Як можна це визначення використовувати в цілях, для яких воно ніби то призначено? В цілях управління гігієною та безпекою праці? Для цих цілей європейські стандарти теоретично, гіпотетично кожне підприємство, яке використовує найману працю розглядають як джерело небезпек для працівників. Це є абстрактне підприємство і от вже в реальному житті європейський стандарт пропонує методику, яка розрізняє підприємства по ризикам виникнення ситуацій на підприємстві, які можуть нанести шкоду здоров’ю працівника. І от виглядає на те, що українське визначення ризику в порівнянні з європейським намагається використати, задіяти те безглузде українське визначення шкідливих умов праці. Тобто, виходячи з визнання в нас умовами праці також і умов, які виникають при інцидентах, при неполадках, аваріях, викидах шкідливих речовин, українське визначення ризику як би пропонує – а давайте будемо визначати ризики для здоров’я при постійному або 80% робочого часу знаходженні працівників в тих умовах, коли «рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий». І якщо взяти ту спрощену формулу європейського визначення ризику Р = Й × В, в якій величини ймовірностей існують в шкалі від 0 до 1, українське визначення пропонує величину Й зразу брати в значення 1, в значенні реалізованого інциденту і надалі працювати тільки з величиною В. Що таке ймовірність впливу на стан робітника в умовах реалізованого інциденту, в умовах перевищення гранично допустимих величин шкідливих факторів? Це величина, яка залежить від показника стану здоров’я працівника, від того, який приватний спосіб життя він веде — не зловживає алкоголем і тютюном, займається спортом, від показника віку працівника, показника стажу роботи працівника в шкідливих та (або) небезпечних умовах праці. Це схоже на європейське визначення індивідуального ризику, яке визначає розподілення ризиків в просторі об’єкту. Але в нашому випадку ризики не прив’язуються до робочого місця і можуть мати різні значення для одного робочого місця в залежності від індивідуальних показників кожного робітника. Звичайно це цікаве дослідження але яка користь від нього для основної справи управління гігієною та безпекою праці? Як цими показниками оцінювати стан безпеки праці на конкретному підприємстві? Не кажучи вже про те, що в нас давно вже не існує необхідної для такого дослідження медицини, в нас давно знищена мережа цехових терапевтів, яка на місцях могла кваліфіковано, багаторічно вести такі спостереження. І тут стає зрозумілим, що після втрати попутньо з тією мережею і кваліфікованого корпусу спеціалістів з охорони праці, в нових обставинах ми специфічне значення терміну охорони праці «небезпечні умови праці», замінили медицинським терміном «шкідливі умови праці», визначення якого навело МОЗ. Різниця суттєва – термін охорони праці говорить про ймовірну шкоду, медичний термін визначає пряму шкоду. Фактично МОЗ пропонує нам, кожному на своєму виробництві, повторно зробити дослідження, яке вже проведено світовою цивілізацією. Наприклад, повторити дослідження на хімічних виробництвах, якими під час спостереження над робітниками і дослідами над тваринами були виведені величини ГДК для всіх, існуючих на сьогодні шкідливих речовин. Фактично це був розтягнутий в часі, який продовжується і сьогодні, аналіз хімічного ризику. Характерною рисою хімічних ризиків є їх проява лише у тих випадках, коли доза токсиканта перевищує визначену граничну величину. Мета цього аналізу була знайти значення гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у воді, повітрі та грунтах. Вони в них так і називаються – “максимальна концентрація, яка при регламентований ймовірності її появи не виявляє ні прямого ні непрямого шкідливого впливу на людину, її потомство і санітарні умови життя” (переклад мій – Маршалл, В. Основные опасности химических производств; Издательство: М.: Мир; 1989г.). Тепер нам банально пропонують самим провести досліди над працівниками і підтвердити ті висновки, переконатися що дійсно Гігієнічна класифікація пише правду і дійсно при малих перевищеннях ГДКр.з. і при меншому часі перебування в зоні пораження працівники отримають малі ушкодження здоров’я, при більших перевищеннях і при більшому перебуванні відповідно більші. При цьому незрозуміло, навіщо для цього та придуркувата і затратна процедура “атестація”.

Звернемо увагу, що автори медичної Гігієнічної класифікації праці, в переліку де можуть бути використані критерії цієї Гігієнічної класифікації праці, атестацію не називають. І при адресуванні їм питань саме по використанню в атестації, посилаючись на п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”, відмовляють у відповідях. Цей пункт проводить різницю між роз’ясненням щодо порядку проведення атестації робочих місць і методичним керівництвом проведення гігієнічної оцінки умов праці та відносить цю різницю до різних міністерств. Цю різницю ми уловити не могли, це якесь недосяжно складне розрізнення, яке доступне тільки українському чиновнику. Якось ми пробували визначити, що означає в Додатку 1 Гігієнічної класифікації праці “Класи умов праці залежно від вмісту в повітрі робочої зони” те місце, де записано, що для хімічних канцерогенів групи 1 незалежно від концентрації шкідливої речовини в повітрі робочої зони, умови праці мають бути віднесені до 4 класу? Що означає це – незалежно від концентрації шкідливої речовини в повітрі робочої зони? Це означає повну відсутність чи наявність кількох молекул канцерогену? Запитання було адресоване до обох розведених міністерств і відповіді були прогнозовані — кожне посилалось на друге.

Результатом стало те, що в нас при черговій атестації, при бездоганному використанні українських нормативів, були ліквідовані всі пільги і компенсацій в цехах по виробництву вінілхлориду і полівінілхлориду, які були збудовані ще при Союзу. Саме таким хімічним канцерогеном групи 1 і є вінілхлорид.