Аналіз проекту Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці
https://drive.google.com/file/d/1xfU_R7_EISuWlFaInUrfHx1-JTH1BGfh/view?usp=sharing
Аналіз проекту Методичних рекомендацій щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці
1. Визначення ризику, які наведені в Проекті не відповідає визначенню яке наводится в ДСТУ OHSAS 18001:2010. Системи управління гігієною та безпекою праці.
Згідно Проекту
професійний ризик – величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я працівника з урахуванням тяжкості наслідків внаслідок несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Гігієнічна оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції цих факторів, показників стану здоров’я працівника та втрати ним працездатності;
Згідно ДСТУ OHSAS 18001:2010
(ризик (risk)
Поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(-ів) та істотності травми чи погіршання здоров’я (3.8), які може бути зумовлено такою подією чи впливом(-ами);
Відповідно до цього визначення небезпечний виробничий фактор, яке наведене в Проекті
небезпечний виробничий фактор– фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання (отруєння), раптового різкого погіршення здоров’я або смерті;
не відповідає визначенню небезпека; небезпечний чинник (hazard), яке наведене в ДСТУ OHSAS 18001:2010
небезпека; небезпечний чинник (hazard)
джерело, ситуація або дія, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров’я (3.8), або їх комбінація.
Тобто, якщо в ДСТУ OHSAS 18001:2010 ризик є поєднання двох ймовірностей то і відповідно небезпека є поєднання двох небезпек — небезпеки від джерела, від якого ймовірно можливе виникнення небезпечної події чи впливу і небезпеки від ситуації, реалізованої події чи впливу які ймовірно можуть бути причиною погіршення здоров’я; ця ситуація в ДСТУ OHSAS 18001:2010 визначається як інцидент (incident) – подія(ї), пов’язана(і) з роботою, за результатами якої(их) трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров’я (3.8) (будь-якого ступеня).
2.Таким визначенням безпечні умови праці, які наведені в Проекті, міжнародна спільнота і норматив ДСТУ OHSAS 18001:2010 не користуються.
В Проекті безпечні умови праці – стан умов праці, за якого вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих факторів усунуто або їх рівні не перевищують граничнодопустимих значень;
Норматив ДСТУ OHSAS 18001:2010 використовує термін прийнятний ризик (acceptable risk) – ризик, знижений до рівня, який організація може допустити, враховуючи свої правові зобов’язання та власну політику у сфері ГіБП (3.16) а “безпека” визначається як відсутність неприпустимого ризику Прийнятий ризик визначається величиною граничнодопустимих концентрацій(ГДК). Звернемо увагу на різне визначення граничнодопустимих концентрацій(ГДК) хімічних речовин у них і у нас. Згідно нормативу ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартов безопасности труда (ССБТ). Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны який використовувався в Україні, ГДК це концентрація речовини, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії при 8-годинній роботі (але не більше ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, які можуть бути діагностовані сучасними методами досліджень протягом трудового стажу працівників. У них, “Маршалл В. Основные опасности химических производств, М.: Мир, 1989. – 672 с.” – ПДК это максимальная концентрация которая при регламентированной вероятности ее появления не оказывает ни прямого ни косвенного вредного действия на человека, его потомство и санитарные условия жизни.
Тобто, ці величини ГДК виведені спостереженнями на основі ризикоорієнтованого підходу. Дотримання їх не дає 100% гарантії збереження здоров’я працівників а тільки вказує на те, що на основі сьогоднішніх методів спостереження ми можемо говорити про дуже низьку ймовірність захворювання. У світовому визначенні величин цих ГДК не йдеться мова про дію в якомусь проміжку часу а пропонується на основі величин цих ГДК надалі вести розрахунки і оцінювати ризики вже в залежності від часу існування ймовірності. Тобто, вони розраховують ймовірність появи концентрацій в межах ГДК і величину, яка отримана в результаті розрахунку називають “ризик”. Якщо велика розрахована величина, велика ймовірність, великий ризик то і великі небезпечні умови праці. Взагалі терміном ГДК (а не величиною!) позначають і розмежовують різні ризики.
3. Збереження пункту 1.5 Проекту в редакції Постанови Кабінету Міністрів №442 від 1 серпня 1992 р. викликає необхідність введення в текст проекту тексту важливого нормативу “Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики N 383 від 18.11.2005 (надалі — Порядок застосування) або видання його додатком до Проекту. Порядок застосування збудований на логіці, яка складно виведена з положення про періодичність атестації яка встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Від часу видання Порядку застосування ця логіка втрачена всіма користувачами Порядку і, очевидно, невідома і авторам Проекту. Маються на увазі ті положення Порядку застосування, які обгрунтовують зарахування до пільгового стажу 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років після дати видання наказу.
Крім того, деякі положення Порядку застосування втратили свою чинність і потребують заміни новою редакцію в зв’язку з нововиявленими обставинами. Минулого року Велика Палата Верховного Суду розглядала справу про зарахування пільгового стажу при непроведеній атестації робочого місця. На той час вже були рішення різних судових інстанцій, які по різному вирішували це питання. Велика Палата Верховного Суду підсумувала ці рішеня і виходячи з конституційного положення верховенства права, з рішень Європейського суду надала тлумачення пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» і цим поклала кінцеву точку в цих спорах. Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 і Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1 і Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. А поскільки згідно статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, то тепер пільговий стаж визначається наступним чином. Робота на любому робочому місці, яке занесене в Списки N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах і на якому з вини власника не було проведено атестацію робочого місця автоматично зараховується в пільговий стаж. Це зарахування триває до тих пір, поки власник не проведе атестацію. І тоді, від дати видання наказу про затвердження результатів атестації, зарахування припиняється якщо атестація не підтвердила право на пільгову пенсію або продовжується, якщо право підтверджене.
4. Виходячи з тексту розділу 8. Надання працівникам пільг і компенсацій (розділ 5 Карти) необхідно дати пояснення:
– чи будуть надбавки і доплати до посадового окладу, розмір яких залежить від ступеню дії шкідливих факторів та часу зайнятості працівника під їх впливом надаватися згідно ст.100 КзпП, де зазначено що перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України?
– чи будуть прийматися порядок видачі і списки на безоплатне забезпечення працівників певних видів виробництв лікувально-профілактичним харчуванням, яке надається при їх зайнятості у особливо важких або особливо шкідливих умовах праці?
– останіми роз’ясненнями Держкомпраці зазначав, що при безоплатному забезпеченні працівників молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами порядок видачі і при яких речовинах повинні визначатися самостійно на кожному підприємстві і заносити це а колдоговір; це буде збережено чи буде прийматися для цього всеукраїнський норматив? текст Проекту не зазначає, як цю видачу зв’язати з атестацією; крім того, в тексті Проекту зазначено, що “надається при їх зайнятості на роботах з виготовлення, застосування або під впливом певного виду хімічних речовин” – тобто, по логіці тексту це різні речі — або при застосуванні або при впливу певного роду хімічних речовин; останнє мало би передбачати нормативний, загальний перелік речовин і уточнення — вплив в яких концентраціях, межах; один час існувало пояснення що видається для профілактики, незалежно від вмісту речовин в повітрі робочої зони.
5. При комплексній оцінці робочого місця та визначенні пільг і компенсацій необхідно вирішити старі невирішені проблеми та нові, які добавлені авторами Проекту, що виникли чи виникають при застосуванні Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України № 248 від 08.04.2014.
Ці проблеми частково існують і генеруються тим місцем в Постанові Кабінету Міністрів №442 від 1 серпня 1992 р. «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», де в пункті 4 записано: “Надати Міністерству соціальної політики право давати роз’яснення щодо порядку проведення атестації робочих місць, а Міністерству охорони здоров’я здійснювати методичне керівництво проведенням гігієнічної оцінки умов праці”.
Минулий досвід спілкування з цими міністерствами показує, що для визначення цієї невидимої, неуловимої межі між “порядком проведення” і “методичним керівництвом” необхідна якась вища кваліфікація, якою ніхто в апараті уряду не володіє. Тому на практиці, при спілкуванні кожне міністерство, зауваживши що це не відноситься до їх компетенції, пропонує нам звертатись по цьому питанню не до них а до другого міністерства.
Очевидно авторам Проекту в подальшому необхідно ці проблеми вирішити самостійно з Міністерством охорони здоров’я і врешті те вирішення оформити повноцінним нормативним актом. Так от:
– новою проблемою буде невідповідність Проекту пункту 4 Загальних положень Гігієнічної класифікації, в якому зазначено, що “Робота в небезпечних умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Така робота виконується із застосуванням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та за умови регламентованих режимів робіт”
Тобто, такі робочі місця не повинні існувати, в таких умовах заборонено використовувати робочу силу і умови праці на таких робочих місцях або негайно приводяться до можливих до використання або такі робочі місця визнаются неатестованим і ліквідовуються.
Тоді ж як автори Проекту пропонують ввести умови роботи 4 класу до особливо шкідливих та особливо важких умов праці, атестувати їх і призначати пільги та компенсації за роботу в цих умовах. Необхідно звернути увагу, що автори Проекту взагалі не використовують термін “неатестовані робочі місця” і, очевидно, за їх поняттям таких робочих місць не існує. Атестувати можна все і допустити робітників можна куди завгодно.
– проблемою, яка грамотно не вирішена в існуючих нормативах і яку автори Проекту “самостійно” вирішили методом ігнорування цих місць в існуючих нормативах з наступним вилученням цих місць з тексту Проекту є наступне. В додатку 4 до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці N 41 (затверджені 01.09.92 р.) записано, що право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком 1 надається працівникам при “наявності в повітрі робочої зони хімічних речовин гостронаправленої дії I-го чи II-го класу небезпеки”. Саме для роз’яснення цього положення в “Инструкции по заполнению карты условий труда при проведений аттестации рабочих мест” ( v1-48205-92 ), затвердженій в листопаді 1992 року (п. 4 розділ 5 “Льготы и компенсации”), зазначено, що “наличие в воздухе химических веществ остронаправленного действия I или II класса опасности следует понимать как наличие повышенных концентраций (превышение ПДК)”.
В подальшому це уточнювалось роз’ясненням МОЗ України щодо порядку визначення права на пільгову пенсію за наявності на робочому місці хімічних речовин гостроспрямованого механізму дії N 5.05.19-954 від 18.11.1999.
Існування цих документів без реєстрації в Мінюсті — Методичних рекомендацій, Інструкції по заповненню карт, роз’яснення — робив неможливим їх використання при суперечках і конфліктних ситуаціях з адміністрацією на підприємствах. Особливо гострі суперечки викликало те місце в роз’ясненні МОЗ України, де записано – “Виділення як самостійної цієї групи сполук із загального переліку шкідливих речовин зумовлено тим, що за механізмом своєї дії на організм людини вони здатні навіть за короткий термін впливу (виділено – нами) в концентраціях, що незначно перевищують чинні ГДК, викликати гострі, важкозворотні і небезпечні для життя людини ефекти.” В суперечках, з посиланням на це місце, ми намагались доказувати, що навіть без спеціальних знань, тільки на основі здорового глузду зрозуміло, що при врахуванні такого фактору, як речовини гостронаправленої дії I-го чи II-го класу небезпеки, правило впливу на працівника в процесі роботи не менше 80 % робочої зміни не повинно застосовуватися.
І тут авторам Проекту необхідно дати відповідь на питання — що за роки незалежності сталось в українській науці чи в організмах українських робітників, що дозволило авторам Проекту рахувати можливим використовувати працю українського робітника в небезпечних умовах праці 4-го класу а також дозволило проігнорувати вплив на організм українського робітника речовин гостронаправленої дії?
– ще гострішою є невирішена проблема оцінки робочого місця, де шкідливими факторами виробничого середовища і трудового процесу є канцерогенні речовини. Наслідком цієї невирішеної проблеми є те, що в Україні неможливо провести атестацію робочих місць на виробництвах де використовують або виробляють канцерогенні речовини і всі результати таких атестацій сфальсифіковані. Згідно таблиці Класи умов праці залежно від вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, у тому числі аерозолів переважно фіброгенної дії, яка наведена в Додатку 1 до Гігієнічної класифікації, в групі канцерогени в графі де ставиться клас умов праці в залежності від кратності перевищення ГДК стоять прочерки. Самі канцерогени поділені на дві групи і для першої групи стоїть зірочка в колонці 4-й клас “Небезпечний клас умов праці”, для другої групи зірочка в колонці 3 клас (шкідливі умови праці) 4 ступеня. Внизу таблиці дається пояснення до зірочок і згідно цього пояснення всі виробництва, де виробляються або застосовуються канцерогени першої групи, відносяться до 4-го класу умов праці а де канцерогени другого класу то до 4-го ступеня 3-го класу незалежно від концентрації шкідливої речовини в повітрі робочої зони умови праці. Що це означає — зрозуміти неможливо. Якщо незалежно від концентрації — чи це означає що заміри взагалі немає необхідності робити і клас та пільги визначаються тільки фактом зберігання чи виробництва цих речовин? Чи все ж таки якісь заміри треба робити і визначати тільки наявність речовин в робочій зоні? Тоді що таке наявність в кількісному значенні і який взагалі тоді мають зміст величини ГДК для цих речовин? До цього ще добавимо що Гігієнічна класифікація визначає 4-й клас умов праці як такі, робота яких не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Тобто це робочі місця, де при наявності цих речовин приймаються негайні міри по їх усуненню або ці місця ліквідовуються. Що ж відбувається в реалі? В реалі лабораторії вимірюють рівні канцерогенів, записують ці рівні в карти умов праці але ніяких наслідків це при комплексній оцінці робочого місця немає. Тобто атестація по канцерогенам не проводиться. На пряме питання різні лабораторії відповідають по різному. Одні кажуть — ми не знаємо що з цим робити, інші кажуть що це мабуть граматична помилка. І мають на це право. В Гігієнічній класифікації в розділі 2. “Гігієнічна оцінка умов праці у разі дії хімічного фактора”пунктом 2.4 надається роз’яснення до визначень і записано: “якщо концентрація шкідливої речовини, яка є і канцерогеном, і алергеном, перевищує ГДК в 1,1-3,0 рази, умови праці повинні бути віднесені до ступеня 3.2, виходячи з алергенних властивостей речовини)” Тобто канцерогени, вимоги до яких таблицею класів в порівняні з іншими речовинами визначені як найжорсткіші, раптом ставляться нижче алергенів. Складається враження, що ці місця писались двома різними людьми, які знаходились в різних кімнатах і не знали про існування один одного. Потім третя людина зібрала цю писану і не читаючи вклала в норматив. Звичайно ж і ми і деякі “совістливі” лабораторії запитували відповідні міністерства — як так і що нам з цим робити? Відповіді на це питання ніхто не отримав.
– необхідно грамотно і обгрунтовано дати відповідь на питання чи можливе використання величин ГДК, які визначені для 8-ми годинного робочого дня, при атестації робочих місць виробництв, де робочий день має більшу тривалість.
6. Було б справедливо і розумно порядок використання Списку № 1 і Списку №2 доповнити додатковим механізмом, при якому робочі місця Списку № 1, яким по результатах атестації не призначені пільги і компенсації, при певних межах результатів атестації могли б прирівнюватись до робочих місць Списку №2 з відповідними пільгами і компенсаціями.
7. Проект складено відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 р. № 741) «Про затвердження Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі – Порядок). В розділі 7 Проекту “ Про заходи з поліпшення умов праці” зазначається, що “7.2 До заходів з поліпшення умов праці відносяться:
7.2.2 Заходи з оцінки та керування ризиком за конкретними шкідливими факторами виробничого середовища наведено у Додатку 7, а важкості і напруженості праці (Додаток 8)”
Але ця прививка до заходів не відповідає самому Порядку, згідно якого:
“10. Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”
Звідси можна зрозуміти, що автори Проекту намагаються самостійно ревізувати Постанову КМ від 01.08.1992 р. № 442 і безпідставно стверджують, що результати атестації можна використовувати для “оцінки та керування ризиком”. Для цих цілей скомпоновано Додаток 7 “Заходи з оцінки ризику за конкретними шкідливими виробничими факторами”, в якому автори використовуть корисну, з їх точки зору, для таких цілей роботу Орєхова О. В., Павленко О. І., Орєхов А. В. “Сучасна модель оцінки та керування професійним ризиком від хімічних факторів” (https://vpbm.com.ua/ua/vyipusk-1-tom-2-(149),-2019/12086)
Фактично Додаток 7 являє собою переписану цю роботу. Саму роботу її автори оцінюють як можливу модель моніторингу, оцінки та керування професійним ризиком і у висновках зауважують: “На сьогодні в українському законодавстві відсутні нормативні документи з оцінки та керування професійним ризиком. Тому, нами запропоновано сучасну ефективну модель моніторингу, оцінки та керування професійним ризиком, яка повинна стати основою управління системою збереження життя і здоров’я працівників в процесі трудової діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають у впроваджені сучасної інтегральної моделі з оцінки та керування професійним ризиком з урахуванням досягнень світової науки у працівників промислових підприємств, яка спрямована на покращення умов праці, зниження рівня загальносоматичної та професійної патології, збереження частки здорового життя, покращення якості життя, відповідно зміцнення трудового потенціалу країни та покращення економічного стану держави”
Тобто, це ще одна з пропозицій, в ряду інших що були до цієї публікації і після і її автори розуміють необхідність “подальших досліджень у впроваджені”. Чому ж тоді автори Проекту порахували можливим використовувати цей текст як нормативний акт? Яка користь і цінність від подання його в такому вигляді в нормативному акті? Ціль одна — показати що Проект, як і саму українську атестацію, можна “гармонійно” припасувати до міжнародного трудового законодавства, вкласти в русло тих потуг, якими український чиновник в авральному режимі намагається законопроектами «Про безпеку праці та здоров’я працівників» показати виконання власної Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації побудови системи організації безпеки та гігієни праці в Україні на основі ризикоорієнтованого підходу для забезпечення впровадження стандартів Європейського Союзу.
Але на шляху виконання цих благородних намірів стоїть подія, якою ми ще в 1991 році розійшлися зі світовим товариством, пішли не в той бік. Причому не самі, подібне відбулось і в Росіі. Точніше буде сказати — ми намагались їх копіювати. В 1991 році, на виконання нових пенсійних законів, у нас і в Росії були прийняті нормативи, якими регулювалось проведення атестації робочих місць для встановлення пільг і компенсацій за роботу в шкідливих умовах праці. Перше, що було зроблено чиновниками обох країн — застосоване нове поняття шкідливих умов праці. Використовуючи міжнародне визначення професійного риску як величину ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я працівника з урахуванням тяжкості наслідків внаслідок несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу, чиновники порахували, що цьому визначенню відповідає визначення шкідливих умов праці яке наведене в «Гигиенической классификации труда (по показателям вредности и опасности факторов производственной среды, тяжести и напряженности трудового процесса)», яка затверджена заступником Головного державного санітарного лікаря СРСР від 12 серпня 1986 року № 4137-86 і ця класифікація була застосована в атестації. Те, що дослівно перекладене визначення професійного ризику складніше, було пропущено. По розумовій убогості або спеціально. У них цей ризик розумівся як ймовірність виникнення одної події при виникненні другої. Тобто, так як і записано в ДСТУ OHSAS 18001:2010 – (ризик (risk) – поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(-ів) та істотності травми чи погіршання здоров’я (3.8), які може бути зумовлено такою подією чи впливом(-ами). Поєднання двох ймовірностей. У нас же дослівне розуміння передбачає тільки оцінювання ймовірності травми чи погіршення здоров’я після реалізації події чи впливу і тоді шкідливі умови праці це такі, де вже реалізована подія чи вплив, де є наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних речовин у кількостях, що перевищує ГДК. Простіше кажучи слова “важкі і шкідливі умови” були прийняті дослівно, по медичному, як робочі місця з прямою шкодою для здоров’я. Монтуючи поспіхом ці нормативи по атестації, ні український ні російський чиновник не звернули увагу на те, що та Гігієнічна класифікація 1986 року не використовувалась в жодному союзному нормативному документі. Можна догадуватись, що цей норматив був прийнятий з перспективою на майбутнє і доказом цього є правильно прочитане визначення шкідливих і небезпечних умов праці, яке наведене в нормативі: “Вредные и опасные условия и характер труда, при которых вследствие нарушения санитарных норм и правил возможно воздействие опасных и вредных факторов производственной среды в значениях, превышающих гигиенические нормативы, и психофизиологических факторов трудовой деятельности, вызывающих функциональные изменения организма, которые могут привести к стойкому снижению работоспособности и/или нарушению здоровья работающих.”
Виділимо – внаслідок порушення санітарних норм і правил МОЖЛИВИЙ вплив небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи. Тобто, мова йде не про роботу в атмосфері, де вміст шкідливих речовин перевищує ГДК в кілька раз, а мається на увазі потенційна, можлива, неконтрольована короткотермінова поява цих речовин в кількостях, що перевищують ГДК. Саме таку можливість повинен прорахувати механізм атестації робочих місць. Цікаво що і в тексті Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» була уже наведена редакція майбутнього визначення шкідливих і небезпечних умов праці. Зокрема, в тексті йдеться про те, що “атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому”
Втім російський чиновник швидко зрозумів цю невідповідність, замінив визначення шкідливих і небезпечних умов праці і фактично з Гігієнічної класифікації 1986 року використовував тільки додану таблицю Классификации условий и характера труда по степени вредности и опасности тяжести и напряженности. Український чиновник багато років використовував весь норматив і тільки після кількох спроб в 2014 році прийняв нову класифікацію, якою “гармонізував” визначення шкідливих і небезпечних умов праці з українським законодавством.
8. Звернемо увагу, що нова гігієнічна класифікація, і в продовження її Проект в Додатку 8, анекдотично розширили поняття шкідливих умов праці і в продовження медичного розуміння виводять нову формулу шкідливості, але уже не тільки через зовнішні фактори а і через те що…шкідлива сама праця. З погляду медицини, фізіології людини будь-яка праця, а особливо наймана, хоча вона і створила людину, шкідлива. Шкідлива як витрата сили, фізіологічної енергії. Тому критерії й класифікація умов праці, розроблені медиками, а також і сам механізм атестації, розроблений на їхній основі, фактично перетворилися в безглузду спробу шляхом фіксації всіх умов трудового процесу, аж до визначення статичного навантаження для кожної руки й нахилу корпуса, тривалості зосередження уваги, ступеню відповідальності за життя інших осіб, дати непряму оцінку витрати цієї енергії й доплачувати за неї. Незайвим було б нагадати, що в принципі оплата витрати фізіологічної енергії вже ввійшла й без атестації в ціну робочої сили, у заробітну плату будь-якого працівника і ці витрати задаються Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Що тоді ми досягаємо такою “атестацією”? Проводимо кожний раз перевірку цього Довідника?
За весь довгий період існування українських Методичних рекомендацій і по сьогоднішній день, всі причетні до розробки нормативів атестації, всі причетні до контролю її проведення і використання нормативних актів, що регулюють цю атестацію, втратили зв’язок з реальністю і в них відсутнє розуміння і бачення того, що діється з умовами праці на підприємствах України. Використовуючи тільки результати атестацій підприємств хімічної промисловості, ми можемо стверджувати що майже 90 % робочих місць наших підприємств за результатами атестації зайняли своєрідне місце, яке в розподілі умов праці, що наведене Гігієнічною класифікацією, знаходится між 2 класом (допустимі умови праці) і 3 класом (шкідливі умови праці). Тобто, за рівнем перевищення гігієнічних нормативів їх неможливо рахувати допустимими умовами праці але межа “впливу на працівника в процесі роботи не менше 80 % робочої зміни” не дозволяє їх рахувати тими шкідливими умовами праці, при роботі в яких надаються пільги і компенсації. Простіше кажучи, ці робочі місця випадають з результатів оцінювання. Здоровий глузд та і врешті стаття 43 Конституції України про право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці підказують, що норма ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, де йдеться про зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими умовами праці, може застосовуватись тільки до ризикоорієнтованого оцінювання умов праці. У нас же в дійсності оцінювання здійснюється випадковими замірами у випадково вибраний час і це все потім екстраполюється на весь робочий час. Причому через випадковість і довільність вибору цього часу і проміжку замірів, маніпулювання цими процедурами доступне всім учасникам атестації і ніколи не відповідає реальній картині. Тому ті робочі місця, які попали в проміжок класифікації умов праці, в реальності мають перевищення гігієнічних нормативів від незначних до неконтрольованих велетенських в проміжках від 0 до 79% робочого часу. А сама українська атестація це є своєрідна подвійна лотерея, рулетка, в якій робітники, на першій стадії рулетки, якщо повезе(чи не повезе?!) то попадуть в 2-й клас умов праці, якщо не повезе(чи повезе?!), то попадуть в 3-й чи 4-й клас умов праці з пільгами і компенсаціями і тоді зіграють в другу стадію рулетки – отримають шанс (тільки шанс!) дожити до пільгової пенсії. Простіше кажучи — пільги і компенсації даються за смертельні дози а у нас напівсмертельні.
Який зміст має це місце – “Наявність хоча б одного фактора виробничого середовища і трудового процесу 1 ступеня III класу шкідливості вказує на невідповідність робочого місця вимогам Гігієнічній класифікації”? Якщо це норматив і він посилається на другий норматив, то висновок може бути тільки одни — негайно ліквідувати невідповідність.
Або це місце – “Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів (3 клас) дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Якщо це норматив, то словосполучення “дозволена тільки” так і розуміється – тільки, без добавлення для дозволу на цій роботі ще якихось талонів чи гривневих сум.
Який взагалі має зміст використання схеми таблиці Классификация условий и характера труда по степени вредности и опасности тяжести и напряженности з Гігієнічної класифікації 1986 року в тому, що в нас названо атестацією робочих місць за умовами праці? Адже ж зрозуміло, що всі ті ступені шкідливості союзного документу мали на увазі в майбутньому створити ризикоорієнтований метод оцінки шкідливості. Ми ж, використовуючи ті величини ступенів, організували на кожному підприємстві дорогу і затратну в часі всеукраїнську клоунаду з цими документами, з спеціалізованими і сертифікованими лабораторіями, замірами, картами умов праці. І все тільки для одного — щоб переконатися, що дійсно при малих перевищеннях доз ГДК менша кількість персоналу отримають малі ушкодження здоров’я, при більших перевищеннях відповідно більша кількість і більші ушкодження. Ну а ті, що виживуть, можливо отримають пільгову пенсію.
Втім є і реальні цілі. Крім спроб такими проектами імітувати діалог з європейською спільнотою і так же, фейково і імітаційно, зображати виконання тих вимог спільноти які зазначаються в діалозі, є друга реальна ціль, яка і визначається нашими економічними реаліями. На протязі довгого періоду часу ми намагаємось додатковими методами легалізувати, придати законоподібний вигляд тим сірим тіньовим трудовим відносинам, які існують в тій ніші між 2-м і 3-м класом умов праці. Саме законоподібний характер, оскільки там відсутні чи деградована охорона праці і тоді, додатково нейтралізувавши нормативними актами на тій сірій території дію статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 43 Конституції України, можливо ми доб’ємось виходу якоїсь частини тієї території з тіні а також, можливо, падінням при цьому і без того низької вартості робочої сили, спричинимо своєрідні інвестиції шляхом імпорту в нашу країну брудних, «second – hand» технологій і виробництв, які згідно діючої і запроектованої методики атестації робочих місць рахуються допустимими для використання на Україні.
Чи існували такі цілі в 1991 році — важко сказати, але саме тоді почалась нейтралізація основного показника безпеки праці — величини граничнодопустимих концентрацій(ГДК) хімічних речовин. По дурості чи по далеких замислах наше визначення шкідливих умов праці заперечувало існування ГДК, відміняло їх використання. На той час ці величини існували у вигляді нормативного документу ГОСТ 12.1.005-88. Вимоги його, як і вимоги любого нормативного документу, були абсолютні і величин ці не можна порушувати ні за яких умов. Не кажучи вже про якісь доплати чи талони. В тексті нормативу зазначалось – “Содержание вредных веществ в воздухе рабочей зоны не должно превышать предельно допустимых концентраций (ПДК), используемых при проектировании производственных зданий, технологических процессов, оборудования, вентиляции, для контроля за качеством производственной среды и профилактики неблагоприятного воздействия на здоровье работающих.”
Якщо брати в ДСТУ OHSAS 18001:2010 визначення прийнятний ризик (acceptable risk) – ризик, знижений до рівня, який організація може допустити, враховуючи свої правові зобов’язання та власну політику у сфері ГіБП, то значення ГДК і є правовими зобов’язаннями організації а “безпека” у цьому стандарті визначається як відсутність прийнятного ризику, відсутність ймовірності, нульова ймовірність появи у значеннях ГДК.
І от та ситуація з нормативом ГОСТ 12.1.005-88 і визначенням шкідливих умов праці, яку я назвав правовою шизофренією, все ж таки була замітна і вимагала, якщо не зразу, якогось вирішення. В Росії ГОСТ 12.1.005-88 послідовно замінювали національними стандартами і в останньому варіанті, в постанові головного санітарного лікаря РФ №2 від 28.01.21р. “Об утверждении санитарных правил и норм СанПиН 1.2.3685-21″Гигиенические нормативы и требования к обеспечению безопасности и (или) безвредности для человека факторов среды обитания” пункт 1.2 “Соблюдение гигиенических нормативов является обязательным для индивидуальных предпринимателей и юридических лиц, деятельность которых связана с проектированием производственных зданий,технологическими процессами, оборудованием и вентиляцией, контролем качества производственной среды и профилактикой заболеваний”, який проіснував до 2018 року, був вилучений. У нас раніше уряд, в своєрідному “реформаторському” угарі кавалерійським наскоком видав дикунську постанову від 09.12.2014 № 695 щодо припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР. За цією постановою конторою ДП «УкрНДНЦ» був внесений значний внесок в розвиток промислової цивілізації і були відмінені, без належної заміни(!), десятки нормативно-правових актах з охорони праці, зокрема ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Були кволі протести і аж в 2019 році ДП «УкрНДНЦ» тимчасово на період з 26.04.19р. по 01.01.22р. відновлює дію міждержавного стандарту ГОСТ 12.1.005-88.
Так, такі речі як права людини і право на безпечні умови праці є світовим надбанням і повинні стояти на першому місці в праві держави. Але є і інші, економічні, закони виживання, дія яких самостійно вивищує їх над цими надбаннями і тоді дієвою концепцією є та суть допустимого (прийнятного) ризику, яка полягає у досягненні такого рівня безпеки, котрий суспільство може прийняти (економічно виправдати). Допустимий ризик визначають як реально існуючий у певному виді діяльності, що не утримує обізнану людину від дій, пов’язаних з імовірною небезпекою. Отже, допустимий ризик – це компроміс між рівнем безпеки та реалізацією технічних, економічних, соціальних і політичних можливостей держави. У нас немає таких можливостей і в нашому компромісі ми нейтралізуємо власну Конституцію. Будьмо реалістами – такі положення Конституції як стаття 43 у нас економічно невиправдані. І те, що утримає західну людину від дій, пов’язаних з ймовірною небезпекою, у нас допускається. Коротше — як ми до себе відносимся так і держава до нас. Чи навпаки.
Ці реалії не приховуються і їх автори Проекту пропонують відлити в бронзі – “У випадку коли на робочих місцях не можна забезпечити допустимі умови праці за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічною обґрунтованою недоцільністю працівники мають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах”. А чи є та економічна доцільність чи немає — пропонується самим вирішувати на кожному підприємстві, пропонується робітникам ризикнути – сам вибери що краще — потратити кошти на удосконалення безпеки і гігієни праці чи на збільшення своєї зарплати. Зіграй в запропоновану “хохляцьку” атестаційну рулетку, відмовся від якоїсь частини тієї безпеки і гігієни праці. Може і повезе, не покалічишся, не захворієш, залишишся живим і заробиш гроші. Метод виявився дійовий. Правда пропонується самостійно відмовитися від конституційних положень…
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.