https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/zakon/pravova-shizofrenija.htm

В мережі на сторінці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 29.01.2021 для обговорення розміщено Проект Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі». Оскільки цей проект є підмальований і підрихтований більш ранній проект, для розуміння в сучасних умовах логіки українського чиновника я пропоную розглядати обидва проекти — як ранній так і трохи змінений пізніший. Тим більше, що аналіз першого я вже публікував в журналі “Охорона праці і пожежна безпека” № 9/2019р. Назвемо їх Проект №1 і Проект №2. Проект №1 був започаткований Міністерством соціальної політики в березні 2019 року і початком можна рахувати створення наказом по Міністерству робочої групи по розробці проекту нової редакції Закону «Про охорону праці». Робоча назва законопроекту «Про безпеку праці та здоров’я працівників». Робоча група кілька раз збиралася, проект був опублікований і підданий гострій критиці. За планами уряду законопроект мав бути прийнятий у 2020 році, втім робота не була завершена і проект не подали у Верховну Раду. Як можна побачити зараз, в Проект №1 були внесені деякі зміни, в проекта з’являється нова “нянька” і вже під новою вивіскою, від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, проект знову виносять на обговорення. На загал ніхто не ставив цілі розробити новий закон, або, скажемо так, це не є головна ціль і я це покажу.

Логіку зміни “авторства” проекту можна зрозуміти з тих змін, які в цей період між проектами були внесені Кабінетом Міністрів в положення обох міністерств. Як видно з цих змін, уряд, український чиновник, проводячи реформи економіки, порахував за шкідливим для економіки країни поєднання в одному відомстві завдань участі у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціально-трудових відносин із завданнями та участю в здійсненні нагляду за додержанням законодавства про працю, умов праці, розвитку соціального діалогу.

Ці завдання були розділені, з пункту 4 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України були вилучені всі підпункти завдань з 13-о по 19-й, які відносяться до праці, умов і безпеки праці, з самої назви міністерства прибрано слово “праці”. Відповідно змінами уже до Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Мінекономіки стає головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:

– формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу;

– формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

В принципі логіку реформаторів, які політику у сфері оплати праці прив’язують до розвитку економіки можна зрозуміти. Але логіку, коли політика у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці стає прив’язаною до стану економіки зрозуміти важко. Так, оплата праці повинна бути продуктом договірних відносин з роботодавцем і буде залежати від розвитку підприємств, від того, що вони виробили і продали. Це зрозуміло і, скажемо так, регулюється здоровим глуздом і законом збереження речовини і матерії. Але як політику у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, яка в першу чергу регулюється нормативними актами, серед яких акт найвищої сили — Конституція України — прив’язати до економіки? В статті 43 Конституції записано: “Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом”. І тоді кожному встановлюється якийсь мінімум зарплати, а все решту просто по договору з працівниками і залежно від економіки підприємства. І так же просто вирішено пробувати і дію цих нормативів зробити на підприємстві договірною. На початках постановою Кабінету Міністрів вносяться зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 994 “Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат”. Цими змінами міняється назва постанови, вона стає просто постановою “Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці” з простим змістом – “обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді”. Тобто, якщо раніше ці витрати обов’язково ставились у витрати при визначенні собівартості і ціни вироблених товарів чи наданих послуг підприємством, то тепер як розмір цих витрат так і джерело — з прибутку чи в собівартість – визначається на договірній основі. Саме той, діючий до змін в Постанові механізм, робив безпеку праці і її нормативи незалежними від економіки підприємства, відповідав проголошеній в Конституції гарантії. Якщо хочеш брати участь в економіці країни, надавати послуги чи виробляти товари і при цьому використовувати найману робочу силу — забезпеч належні, безпечні і здорові умови праці згідно державних і міжнародних норм. Не зміг забезпечити — ти банкрут і твоя участь в економіці країни припиняється.

Саме цікаве те, що український чиновник зумів ці реформаторські дії вивести з текстів тих обов’язкових для країни європейських документів, проголосивши саме такий метод і порядок їх виконання.

Існує Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами членами, з іншої сторони, підписана 21 березня 2014 р. і згідно якої економічні імперативи мають узгоджуватися з соціальною політикою як передумова досягнення сталості та спроможності прогнозувати майбутнє суспільств, що інтегруються в цей простір. Один із векторів реалізації масштабних заходів у соціальній царині – це сприяння безпеці і гігієні праці. Після підписання Єдиного європейського акту (1989 р.) ці політичні заходи стали предметом всебічного процесу перегляду підходів до безпеки і гігієни праці, щоб гарантувати узгодженість заходів із запобігання професійним ризикам з іншими аспектами заходів, спрямованих на покращення умов праці. Так у загальних рисах виглядає контекст Угоди про Асоціацію та впровадження в українське законодавство пакету європейських директив з питань охорони здоров’я та безпеки працівників.

У світлі чіткої та провідної позиції в сфері праці в рамках правового доробку Співтовариства було прийнято особливо важливу директиву, яка створила правову основу ЄС із безпеки і гігієни праці – Директиву 89/391/ЄEC від 12 червня 1989 р. про встановлення заходів із заохочення поліпшення охорони здоров’я та безпеки праці працівників.

І от в зв’язку з цим виникає нагальна необхідність показати світовому товариству те, що економічні імперативи у нас узгоджуються з соціальною політикою і плюс додатково показати впровадження ризикоорієнтовного підходу у сфері безпеки та гігієни праці. І все це зробити на фоні останніх подій фактичної деградації в країні сфери безпеки та гігієни праці.

В тексті самої Директива Ради 89/391/ЄЕС записано, що “необхідно запровадити інформування, діалог та збалансовану участь у забезпеченні безпеки та охорони здоров’я між працедавцями та працівниками та/або їхніми представниками шляхом застосування належних процедур та інструментів, відповідно до національних законодавств та/або практик”

Ну і які можуть бути тут претензії? Ми ж так і записали в постанові Кабінету Міністрів України № 994 і в нас тут є все, і діалог, і участь -“обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді”. Адже ж чим є колективний договір як не діалогом, участю працівників в переговорах для досягнення угоди. На загал це є такий наш своєрідний, черговий “хохляцький” фінт, якими ми часто користуємось при спілкуванні з європейською спільнотою. У них філософія Директиви Ради 89/391/ЄЕС пропонує шукати згоди в досягненні розуміння, що економіка підприємства і зарплата працівників залежить від роботи підприємства без аварій і інцидентів. Ми ж, всупереч філософії Директиви Ради 89/391/ЄЕС і філософії трудового права намагаємось показати, що власник і найманий працівник є рівні сторони трудового договору. І тоді в нас власник як особа, що займається підприємництвом – безпосередньою самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку — може запропонувати і робітнику таку партнерську своєрідну лотерею, ризик. Мовляв ризикни як і я, сам вибери що краще — потратити кошти на удосконалення безпеки і гігієни праці чи на збільшення своєї зарплати. Зіграй в запропоновану “хохляцьку” рулетку, відмовся від якоїсь частини тієї безпеки і гігієни праці. Може і повезе, не покалічишся, не захворієш, залишишся живим і заробиш гроші. Метод дійовий і…підлий. Результати його потім можна пред’явити і всім протестувальникам і мітингарям, від профспілок чи просто з вулиці – які претензії, ви ж самі вибрали….

Ну а те, що Директива Ради 89/391/ЄЕС проголошує, що “підвищення рівня безпеки, гігієни та охорони здоров’я працівників на роботі становить мету, яка не повинна підпорядковуватись суто економічним міркуванням” – так у нас немає ніякого підпорядкування. Просто ми намагаємось розв’язати проблему, яка розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 989-р “Про схвалення Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації” зазначена як проблема, що “На сьогодні в Україні відсутній механізм економічної мотивації роботодавців та працівників до створення більш безпечних і здорових умов праці, а отже, до запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям”

Логіка цього маневру проста, як і логіка самих реформаторів — привабити інвесторів дешевою робочою силою, “ціну” якої зменшити за рахунок знищення чи зменшення соціальних стандартів безпечної праці. При цьому натякнути всім прибічникам європейського курсу як в країні так і за її межами — Панове! Екологія і безпечні умови праці це дорогі іграшки багатих країн. Ми бідна країна, з деградованою економікою і розваленими фабриками і заводами і у нас немає коштів на будівництво нових чи доведення на існуючих підприємствах величин факторів робочого середовища до допустимого рівня. Так, ми прийняли Конституцію, підписали Конвенцію про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях № 148, в якій між іншим зазначено, що «Компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають змогу визначати небезпечність шкідливого впливу забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу». Потім «Компетентний орган влади повідомляють про застосування процесів, речовин, механізмів та обладнання, котрі визначає компетентний орган влади, які наражають працівників на професійні ризики внаслідок забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, компетентний орган влади може на встановлених умовах дозволяти або забороняти їхнє застосування». Ця Конвенція чинна на території України але ми попереджаємо спільноту про те, що цей текст, як і положення Конституції, треба розцінювати для нас як завдання на майбутнє і не треба доставати нас своїми європейськими стандартами!

Ну а для особливо затятих ми зіграємо виставу, зімітуємо той діалог з європейською спільнотою і так же, фейково і імітаційно, зобразимо виконання тих вимог спільноти, які зазначаються в діалозі. При цьому збрешемо самі собі і цілому світу, сфальшуємо і перекрутимо ті перекладені на українську європейські стандарти. Причому це неважко. Починаючи з перших років незалежності, ми, синхронно з нищенням економіки, нищили і охорону праці. Сьогодні вже не залишилось в країні спеціалістів, які можуть зрозуміти ті перекладені на українську цивілізовані стандарти і ми потребуємо ще якогось перекладача з української на українську. В силу логіки цієї вистави одним з основних її персонажів, який має засвоїти свою роль, мимоволі став менеджер Проекту ЄС-МОП «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні» Антоніу Сантуш. І це теж неважко. Людину без знань мови, в оточенні других персонажів вистави які щиро, в силу власного розуміння або без того розуміння, намагаються щось пояснити йому з нашої дійсності чи “змоделювати” ту дійсність під його вимоги — таку людину легко можна використати в наших “реформаторських” потугах.

Так от, в силу тих “реформаторських” змін в положеннях міністерств Мінекономіки продовжує почате Мінпраці і, відповідно до цього Проект №1 дрейфує від Мінпраці до Мінекономіки. А далі спробуємо зрозуміти складні речі. Постарайтесь зрозуміти і слідкуйте за руками!

Цю виставу можна поділити на дві частини і в елементом першої частини буде Проект №1 і другої, відповідно, Проект №2.

Перша частина вистави починається преамбулою, яка супроводжувала Проект№1 і згідно якої “З метою гармонізації національного законодавства з охорони праці до рамкової Директиви Ради ЄС розроблено проект нової редакції Закону «Про охорону праці». Робоча назва законопроекту «Про безпеку праці та здоров’я працівників», який за планами Уряду має бути прийнятий у 2020 році. Законопроект розроблено на виконання заходів, визначених Урядом на виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні щодо підготовки законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження ризикоорієнтовного підходу у сфері безпеки та гігієни праці”. Проект розроблено Мінсоцполітики за участю Держпраці та менеджерів проекту ЄС-МОП «Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці і подолання незадекларованої праці”.

Сам текст Проекту №1 являє собою, на перший погляд, добросовісне компонування цілих абстрактних статей і розділів директиви Ради 89/391/ЄЕС про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи (далі – Директива Ради 89/391/ЄЕС). Саме абстрактних, оскільки прогнозується в подальшому всіма країнами, які визнають Директиву, наповнювати відповідні Директиві документи своїм, національним змістом.

Але “реформаторські” задуми приховані в дрібницях. Перше — проект є спробою додатковими засобами легалізувати на території України російсько-українську атестацію робочих місць за умовами праці. На сьогодні та атестація існує в документах сумнівного стану і якості типу Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці і того, що супроводжує ці рекомендації. Їх якість в такому стані, що Мінсоцполітіки вже давно було припинило якісь спроби їх покращити чи поміняти і на всі питання чи зауваження щодо неможливості використання цих документів, відповідає однотипно — використовуйте. Друге — існує ще один документ, при прийняті якого дотримані всі процедури легалізації, і саме використання цього документу і його положень авторами Проекту №1 є намаганням підняти його на щаблях нормативних актів, легалізувати його в нормах спеціального закону. Мова йде про затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України № 248 від 08.04.2014р. Гігієнічну класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу (надалі – Гігієнічна класифікація).А оскільки все це проводилось під гаслом виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації побудови системи організації безпеки та гігієни праці в Україні на основі ризикоорієнтованого підходу для забезпечення впровадження стандартів Європейського Союзу, пропонується безпосередньо порівняти ті стандарти Європейського Союзу з положеннями Проекту №1. Тим більше що це є унікальна і рідкісна можливість поспостерігати, що відбувається при зіткненні дійсних європейських стандартів з українською реальністю.

Першою і головною нотою чи мотивом для цього порівняння є розміщене в Гігієнічній класифікації і перенесене в Проект №1 визначення шкідливих умов праці, яким є «стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий».

Тобто, за розумінням авторів проекту і авторів Гігієнічної класифікації шкідливі умови праці це праця в середовищі, де фактори робочого середовища, наприклад такі як присутність шкідливих речовин, перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони (далі – ГДКр.з.). Здавалось що в ті часи, коли приймались і Методичні рекомендації і Гігієнічна класифікація, попадання їх на підприємства, де працюють притомні виробничники і спеціалісти з охорони праці, приведе до повної їх відміни. Адже ж тут, в країні і на підприємствах, існував і діяв нормативний документ ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Згідно тексту цього нормативного документу, забороняється проектувати і експлуатувати виробничі приміщення, технологічні процеси, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує гранично допустимі концентрації (ГДКр.з.). В документі наведені також значення ГДКр.з. всіх шкідливих речовин, що використовуються чи виробляються в країні. Але так не сталось і мало в кого викликало протест те, що Методичні рекомендації віднесли до робочих місць з шкідливими і небезпечними умовами праці робочі місця з присутністю шкідливих речовин на протязі 80% робочого часу у кількостях з багаторазовим перевищенням ГДКр.з. Фактично Методичні рекомендації і Гігієнічна класифікація дозволили зупиняти дію нормативного документу ГОСТ 12.1.005-88 самостійно кожному підприємству чи підприємцю на п’ятирічний термін і потім цей термін подовжувати необмежено. Врешті ці документи, дозволивши працювати в середовищі з таким перевищенням ГДКр.з., при якому не то що працювати а просто знаходитись неможливо, фактично ліквідували величини цих концентрації. Нелишнім буде нагадати – величини цих ГДКр.з. є святе в охороні праці. Їх авторство не належить жодній країні і вони є надбанням всієї сучасної цивілізації. Величини цих концентрацій визначались десятками років спостережень над працюючими з шкідливими і небезпечними речовинами, дослідженнями спеціалізованих наукових закладів, статистикою захворювань і смертей робітників, зайнятих на таких виробництвах в різних країнах. Цей процес продовжується і по сьогоднішній день, з надходженням нових даних величини цих концентрацій коректуються і тільки в сторону зменшення аж до ймовірної повної заборони використання чи виробництва деяких речовин.

Для зовнішніх спостерігачів ми без проблем використовуємо в своїх технологічних текстах ці світові визначення гранично-допустимої концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони, використовуємо самі величини цих ГДКр.з., погоджуємось що ці величини встановлюються у законодавчому порядку як норматив і порушення їх розцінюється як порушення нормативу з усіма наслідками. В тексті цього нормативного документу ми також зазначаємо, що забороняється проектувати і експлуатувати виробничі приміщення, технологічні процеси, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує гранично допустимі концентрації (ГДКр.з.). Визначення цього документу є абсолютні, не підлягають трактуванням і їх не можна порушувати ні за яких умов. І одночасно з цим ми видаємо і використовуємо нормативи, якими доказуємо, що величини ГДКр.з. можна ігнорувати, якщо в організм людини, яка піддалась дії шкідливої речовини в кількостях, що перевищують ГДКр.з., ввести харчовий раціон або якщо такому організму виплатити якусь значну суму грошей. Це ніби свідчить що в нас існує переконання про існування унікального організму українського робітника, хімічні речовини на якого мають інший вплив ніж на організм робітника іншої країни, особливо коли цей організм отримає українську гривню ну і при великих гривневих сумах ці хімічні речовини взагалі перестають діяти на вітчизняні організми. Така правова шизофренія, при якій в головах як контролюючих органів так і виконавців співіснують протилежні, взаємовиключаючі нормативи, продовжується вже багато років, деформуючи свідомість нових поколінь спеціалістів, які мали би займатись цими питаннями. Це є результатом якогось нашого промислового, виробничого дикунства, при якому ми, по непорозумінню, розроблення нормативного акту з охорони праці і розроблення специфічного значення терміну охорони праці «небезпечні умови праці» доручили Міністерству охорони здоров’я України. Там слова “важкі і шкідливі умови” були прийняті дослівно, по медичному, як робочі місця з прямою шкодою для здоров’я. Надалі ми, з цими документами, з спеціалізованими і сертифікованими лабораторіями, замірами, картами умов праці організували т.з. атестацію робочих місць, всеукраїнську клоунаду, в якій самостійно на кожному підприємстві проводимо досліди над своїми працівниками і намагаємось підтвердити ті висновки Міністерства охорони здоров’я, переконатися що дійсно Гігієнічна класифікація пише правду і дійсно при малих перевищеннях саме таких ГДКр.з. працівники отримають малі ушкодження здоров’я, при більших перевищеннях відповідно більші. Ну а ті, що виживуть, можливо отримають пільгову пенсію. Ну і ми, згідно нового “реформаторського” курсу, зможемо для свого підприємства вивести свої, договірні, значення ГДКр.з. Тим більше що уряд, в своєрідному “реформаторському” угарі, кавалерійським наскоком видав дикунську постанову від 09.12.2014 № 695 щодо припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР. За цією постановою конторою ДП «УкрНДНЦ» був внесений значний внесок в розвиток промислової цивілізації і були відмінені, без належної заміни(!), десятки нормативно-правових актах з охорони праці, зокрема ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Ми правда трохи кволо протестували і Мінекономрозвитку просив контору відновити ГОСТ. Вони ніби прислухались….

І от, якщо порівнювати з європейськими нормативами, звернемо увагу що у них немає поняття «шкідливі умови праці» і ті нормативи, які ми намагаємось використати, застосовують поняття «потенційні небезпечності і шкідливості» на робочому місці. Ці небезпечності і шкідливості не вимірюються рівнями факторів робочого середовища та/або трудового процесу і їхня кількісна міра – ризик. Така робота по оцінці ризиків у відповідності європейських стандартів розпочала проводитись і на Україні і згідно термінів національного стандарту України ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці» схема такої оцінки приблизно виглядає так. В промисловості існують підприємства чи об’єкти на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються, транспортуються одне або декілька небезпечних речовин або категорій речовин і ці об’єкти відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Тобто вони є джерелом, ситуацією або дією, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров’я, або їх комбінація. Під час експлуатації об’єкта виникають невідповідності, якими може бути будь-який відхил від застосовуваних робочих стандартів, практик, процедур, правових вимог тощо. Деякі з цих невідповідностей можуть закінчитись інцидентом (incident), який за визначенням є подія(ї), пов’язана(і) з роботою, за результатами якої(их) трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров’я. Такими інцидентами є аварії, пожежі, вибухи, неконтрольовані викиди отруйних речовин в кількостях, які перевищують ГДКр.з. і визначена ймовірність таких інцидентів є ризиком, мірою небезпечності і шкідливості промислових об’єктів. Тобто, за цивілізованими поняттями виробничі процеси діляться якби на два режими. Перший режим це регламентовані виробничі процеси, одним з параметрів яких є гігієнічні нормативи. Цей параметр використовується на всіх стадіях виробництва — проектування, будівництво і виготовлення машин і механізмів і врешті на стадії експлуатація цих будівель, машин і механізмів. Саме на послідній стадії працюють з стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010, який використовують у сфері гігієни та безпеки праці для проведення управління професійними ризиками відповідно до політики й цілей у цій галузі. Другий режим виробництва є реалізований інцидент, при якому персонал вже діє за іншим алгоритмом — виконуються міроприємства, ціль яких зберегти і врятувати персонал і обладнання. Для цього режиму існують плани ліквідації аварій а також інструкції по розслідуванню виробничих неполадок і аварій. Ми ж своїми Методичними рекомендаціями і Гігієнічною класифікацією, всупереч здоровому глузду, пропонуємо в режимі реалізованого інциденту проводити якусь атестацію і визначати шкідливі умови праці.

І от для того, щоб зберегти ту безглузду атестацію і медицинську Гігієнічну класифікацію, автори Проекту №1 творять в ньому суміш бульдога з носорогом – гібрид міжнародного стандарту з творчістю українського чиновника. Порівняємо визначення ключових термінів. Визначення “небезпека” за стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010 це: “небезпека; небезпечний чинник (hazard)

Джерело, ситуація або дія, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров’я (3.8), або їх комбінація”

Визначення в Проекті №1: “небезпека – властивість, притаманна об’єкту, діяльності, машині, механізму, устаткуванню, агенту чи іншій складовій виробничого середовища, яка може спричинити шкоду здоров’ю або життю працівника”

Як бачимо з порівняння ці визначення можна рахувати схожими але насторожує те, що це зазначено як постійно існуюча властивість.

Але далі автори проекту доповнюють стандартне визначення “небезпеки” і в тексті появляєтся перенесений з Гігієнічної класифікації термін “небезпечний професійний фактор”, який за визначенням це – “фактор робочого середовища, вплив якого на працюючого в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров’я або смерті”. Тобто, крім потенційних небезпек, по розумінню авторів проекту, існують і присутні небезпеки, постійні властивості, які притаманні об’єкту, діяльності, машині, механізму, устаткуванню, агенту чи іншій складовій виробничого середовища весь час при їх використанні.

Далі визначення “ризик”, яке за стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010 це: “ризик (risk)

Поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(-ів) та істотності травми чи погіршання здоров’я (3.8), які може бути зумовлено такою подією чи впливом(-ами)”

Визначення в Проекті №1: “професійний ризик – імовірність та наслідки нанесення шкоди здоров’ю та життю працівників, пов’язаними з виконанням ними трудових обов’язків, зумовлені шкідливістю та/або небезпечністю матеріальних складових роботи залежно від умов їх використання, впливу чи взаємодії”. Неважко помітити, що і це визначення взяте з Гігієнічної класифікації, по якій “професійний ризик – величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я працівника з урахуванням тяжкості наслідків внаслідок несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Гігієнічна оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції цих факторів, показників стану здоров’я працівника та втрати ним працездатності”

Що таке оце спільне для обох визначень “величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я працівника”? Що таке ймовірність впливу на стан робітника в умовах реалізованого інциденту, в умовах перевищення гранично допустимих величин шкідливих факторів? Це очевидно величина, яка залежить від показника стану здоров’я працівника, показника віку працівника, показника стажу роботи працівника в шкідливих та (або) небезпечних умовах праці. Як це прив’язати і вирахувати з процедури атестації? Це схоже на європейське визначення індивідуального ризику, яке визначає розподілення ризиків в просторі об’єкту. Але в нашому випадку ризики не прив’язуються до робочого місця і можуть мати різні значення для одного робочого місця в залежності від індивідуальних показників кожного робітника. Звичайно це цікаве дослідження але яка користь від нього для основної справи управління гігієною та безпекою праці? Як цими показниками оцінювати стан безпеки праці на конкретному підприємстві? Не кажучи вже про те, що в нас давно вже не існує необхідної для такого дослідження медицини, в нас давно знищена мережа цехових терапевтів, яка на місцях могла кваліфіковано, багаторічно вести такі спостереження.

Врешті всі ті терміни в Проекті №1 доповнюються з Гігієнічної класифікації визначенням шкідливих умов праці, яким є «стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий». Надалі по тексту всього проекту “визначення ризиків” доповнюється “визначенням професійних ризиків”, які, безумовно, можна якось визначити тільки тією атестацією робочих місць. Ну а безпека праці це “безпека праці та здоров’я працівників – комплекс заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я, життя і працездатності працівників на роботі, що плануються та вживаються на всіх етапах трудових відносин, для запобігання або зменшення впливу небезпечних та шкідливих професійних факторів та професійних ризиків на працівників”, яка знову ж зрозуміло ну просто неможлива без винайденого “українського велосипеда” – атестації робочих місць за умовами праці.

І от цей гібрид було заплановано пред’явити як виконання вимог світової спільноти. Створений він як кубик Рубика, ним можна маніпулювати і показувати різні комбінації слів і термінів, в залежності від того кому це визначення пред’являєш. Можна показати всім ревнителям європейського шляху – які претензії? Ми вжили всі ті слова, які вживаєте і ви. Ось є «ризик», є «ймовірність», «шкідливість», «небезпека». Все ж як у людей.

Ну і після того як цей гібрид, після урядових реформ, попадає до Мінекономрозвитку, його причепурюють, вносять косметичні зміни і повторно виносять на обговорення. Зробимо і ми ті ж порівняння, але вже в Проекті №2.

Проект №2 теж має преамбулу, яка тепер “Проект Закону України „Про безпеку та здоров’я працівників на роботі” (далі – проект акта) розроблено з метою формування нової національної системи запобігання професійним ризикам шляхом впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері організації безпеки та здоров’я працівників та імплементації положень Директиви Ради 89/391/ЄЕС про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи (далі – Директива Ради 89/391/ЄЕС).”

Як ми бачимо, слова про “виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні щодо підготовки законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження ризикоорієнтовного підходу у сфері безпеки та гігієни праці” вилучені і залишається незрозумілим, чи той документ з загальними положеннями, проблемами і шляхами вирішення в 16 пунктів виконаний чи ні.

Перше що зроблено – в кубику Рубика прибирають повністю визначенням шкідливих умов праці але добавляють нове визначення безпечних умов праці. Якщо в Проекті №1 це були такі собі індиферентні “умови праці, які забезпечують захист від ушкодження здоров’я та збереження життя працівників на роботі”, то в Проект №2 повертають визначення Гігієнічної класифікації, похідне від видаленого і це вже “стан умов праці, за якого відсутні небезпечні або шкідливі професійні фактори або їх рівні не перевищують граничнодопустимих значень”.

Звернемо увагу, що обидва проекти подають ще додаткове визначення, яке ніде не використовується ні в українських ні в міжнародних нормативах – “умови праці підвищеної небезпеки – сукупність небезпечних та шкідливих професійних факторів та професійних ризиків робочого середовища і трудового процесу при виконанні працівником своїх трудових обов’язків, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров’ю працівників”.

Яка користь чи яке призначення такого визначення? Це можна зрозуміти, якщо звернути увагу на ще одне нове визначення, яке введено в Проект №2 – “оцінювання професійних ризиків – систематичний та безперервний процес вивчення всіх аспектів, пов’язаних із роботою, з метою визначення професійних небезпек і аналізу (як якісного, так і кількісного) та оцінювання професійних ризиків для безпеки та здоров’я працівників на роботі”

Тобто, як видно з текстів цих двох добавок, український чиновник, продовжуючи творення того гібриду, до термінів благородного європейського процесу оцінювання ризиків, тихенько намагається добавити і нашу придуркувату атестацію, якою в нас намагаються визначати придумані нами професійні небезпеки. Це і є така правова шизофренія в головах наших реформаторів, про яку я писав вище. Адже ці два процеси – європейський процес оцінювання ризиків і наша медична атестація — несумісні і заперечують один одного. Одночасне існування і виконання їх на одному підприємстві і в кожній голові виконавця чи контролера — і є тією шизофренією.

Але справа в тому, що в такому існуванні і в таких діях в нас уже є досвід як в провадженні і творенні гібридів, так і задурюванні світової спільноти. Діло в тому, що на багатьох підприємствах, не чекаючи урядових реформ, національний стандарт України ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці» уже використовують. Використовують паралельно з використанням Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці. І от ця безглуздість навіть уживається з діяльністю в нашій країні міжнародних організацій і фірм, які контролюють впровадження чи застосування в нас міжнародних стандартів праці. Ми зуміли, як то кажуть, “запарити їм мозки”. Прикладом такої діяльності є діяльність в нашій країні організації ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», яка розвиває напрямок сертифікації стандарту OHSAS 18001, вимоги якого спрямовані на безпеку праці та охорону здоров’я і дозволяють уникнути ситуацій, пов’язаних із загрозою для здоров’я та життя людині і спричиненням шкоди персоналу та організації. На розміщеній в мережі сторінці організації записано, що її «аудитори пропонують унікальну комбінацію міжнародного та місцевого досвіду, незалежно від територіального розміщення клієнта», «досконально знають специфіку секторів промисловості, національні норми, ринки та мови, що дозволяє пропонувати рішення, адаптовані під потреби клієнта». На практиці ж її персонал, набраний серед наших співвітчизників, прибуває на підприємство, знайомиться з приготовленою і впровадженою спеціально для таких відвідин відділом промислової безпеки і охорони праці підприємства системою управління охороною праці згідно з вимогами нового стандарту. Згідно процедури і нового стандарту ідентифіковано ризики та вжито відповідних заходів з управління ними, з якими знайомлять аудиторів. Аудитори поважно вивчають ці папери, на їх основі роблять висновки про відповідность підприємства вимогам міжнародним стандартам ISO 45001 ну і відбувають, відповідно забравши свої гроші, які їм згідно договору положено за їх «труди». Таку клоунаду ще можна вибачити, якщо ці аудитори дійсно не знають про існування на всіх підприємствах, які вони відвідали, документів паралельних тій системі управління, документів, які створені згідно українського законодавства, яке паралельне міжнародному законодавству і яке заперечує як сам стандарт OHSAS 18001 так і міжнародне законодавство. Якщо ж вони знайомі з тими документами то, очевидно, в діяльності цієї організації це і називається тим загадковим словосполученням, розміщеним на їх сторінці в мережі – «комбінація міжнародного та місцевого досвіду».

Ну і у нас, після проводів аудиторів і проведення на виробництві вінілхлориду атестації робочих місць за умовами праці зі скрупульозним додержанням всіх пунктів і розділів Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці і Гігієнічної класифікації, власник за результатами атестації позбавив працівників виробництва всіх пільг і компенсацій за шкідливі умови праці. Це зроблено на виробництві, вік якого вже понад 50 років, яке буквально розсипається на ходу і яке виробляє одну з найбільш канцерогенних речовин в світі — вінілхлорид. І це було нескладно, адже по цих нормативах пільги і компенсації дають за смертельні рівні шкідливих речовин в атмосфері. Ну а робота з напівсмертельними дозами, як було вже сказано, це рулетка…