В 2025 році працівникам Краєзнавчого музею Калущини та членам новоствореного при ньому краєзнавчому клубу, серед яких і мені, було дозволено оглянути деякі цікаві архівні документи, які знаходились в сьогоднішніх приміщеннях АТ «ОРІАНА». Серед них я звернув увагу на саморобну, великого формату рукописну книгу на польській мові. Книга була неохайна від довгого і давнього вживання та зберігання і її змісту і призначення працівники АТ «ОРІАНА» не розуміли. Очевидно, зауваживши в ній багато дат з позаминулого століття, тримали її як оригінальний сувенір. Кимось з працівників була навіть на обкладинці нанесена дата «1867», але більше ніякої інформації на обкладинці не було і також були відсутні перші сторінки. Я її оглянув ретельно і, після того як скопіював деякі сторінки, її зміст почав до мене доходити. В книзі на пронумерованих 250 сторінках розміщений список працівників калуського підприємства по видобутку калійної солі і виробництва кухонної солі, по одній сторінці на працівника, перші сторінки відсутні, починається з 35 і також відсутні сторінки з 50 по 64, з 115 по 118. Очевидно цю книгу заповнював відділ кадрів і заповнені сторінки містили інформацію про працівників підприємства — дата народження, місце народження, віросповідання, ким працював, сімейний і майновий стан, повний склад сім’ї з датами народження, деякі з датами смерті, яка система оплати праці – перша чи друга – і заробітна плата за день(зміну). Також для кожного працівника обліковувались ще члени сім’ї, які були на утриманні – старі батьки, можливо одинокі, немолоді і непрацездатні брати чи сестри, сироти по братах чи сестрах.

Перше допущення було що, виходячи з відсутності дати прийняття на роботу, це мабуть був якийсь додатковий облік, очевидно пенсійний. В книзі є ледь помітний, зроблений червоним олівцем запис – “Пенсионеры за выслугу лет”. Втім далі, звертаючи увагу на дати народження, можна зрозуміти що багато внесених тут не ще досягли необхідного віку і стажу для призначення пенсії. І найбільш правильним буде допущення, що це була кадрова книга, її вів і заповнював відділ кадрів. Точніше буде для такого малочисельного підприємства, що цю кадрову книгу створила і вела людина, яка в нас колись називалась «кадровик» чи «кадровичка».

Далі, виходячи з того, що в сімейному обліку є дати смерті однорічних дітей що народились в 1900 році, можемо допустити що книга почала заповнюватись саме на початку 20-го століття. В той час тут була територія Австро-Угорської монархії і книга була створена як кадрова книга і заповнювало її калуське підприємство „Kali-Bergbau n. Salinenbetriebs-Gesellschaft Kałusz”, яке виробляло в Калуші калійну і кухонну солі. Кадровик записував працівників і вносив всі необхідні дані, також вносились зміни в тих даних в часі існування цього підприємства. Втім як можна судити по записах, цю книгу вели, заповнювали і користувались нею наступні підприємства в часі вже свого існування.

Як саме ця книга використовувалася надалі, можна допустити з наступного.

Те, що в книгу вносились зміни при переходах в системі оплати праці і розміри заробітної плати за день(зміну, шихту), свідчить що книга на початках використовувалась при складанні місячних відомостей заробітної плати того підприємства, яке книгу створило. Потім в книзі є кадрова інформація про факти призову робітників в армію і повернення на роботу після закінчення служби, дані про звільнення з роботи, про переведення на інші саліни. Втім надалі, після розпаду Австро-Угорської монархії і утворення вже польського підприємства, утворюються нове діловодство і цю книгу як кадрову вже використовувати не могли. Її наступне використання визначалось тим, що в неї з самого початку заносились факти виходу робітників на пенсію і ці робітники-пенсіонери залишались на обліку. Тобто книга, крім працівників, містить всіх пенсіонерів, так званих провізіоністів, яким підприємство виплачувало пенсію. Пенсія галицьким салінарам виплачувалась згідно австрійського «Провізійного статуту» – Statut over die Provisionen der männlichen Salinenarbeiter, ihrer Witwen und Waisen mit Berücksichtigung der einschlägigen Bestimmungen des Gesetzes vom 28 Juli 1889 J. R. G. Bl. nr. 127. bei den K. K. Salinen in Galicia and in der Bukowina. Форма обліку велась згідно того нормативу і передбачала, що у випадку смерті провізіоніста, певну частину пенсії, а також одноразову допомогу, отримували вписані в книгу вдова, неповнолітні діти. Пенсію чи провізію вони отримували також у випадку природньої смерті робітника чи смерті внаслідок нещасного випадку на підприємстві. Книгу потім заповнювало і нею користувалось наступне підприємство — утворене в 1910 році товариство «Калі». І далі, продовження використання, визначалось тим, що виникло і існувало правонаступництво в соціальних питаннях.

Після війни і розпаду Австро-Угорської монархії, Польська ліквідаційна комісія у Кракові, тимчасовий польський урядовий орган для бувшої австрійської території та Цешинської Сілезії, 3 листопада 1918 року підтвердила зобов’язання держави щодо салінарів, навіть змінивши деякі положення на користь робітників. Законодавство Другої Речі Посполитої Польської стало продовженням і вдосконаленням австрійського соціального законодавства. Був прийнятий аналогічний, трохи змінений, Статут провізійний для працівників, зайнятих у Державних соляних жупах у Малопольщі, та забезпечення їхніх вдів та сиріт (STATUT PROWIZYJNY dla robotników, zatrudnionych w Państwowych żupach solnych w Małopolsce, oraz zaopatrzenia dla ich wdów i sierot). Згідно цього статуту пенсіонерам продовжували виплачували пенсію вже польські підприємства – утворене в 1914 році «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО РОЗРОБЦІ КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ», перейменоване в 1920 році на «АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО ВИДОБУТКУ КАЛІЙНИХ СОЛЕЙ». При цьому враховувався також весь стаж роботи до війни. Зауважимо, що заборонялось нараховувати пенсію меншу від довоєнного австрійського еквіваленту. Базова шихтова (денна) оплата праці використовувалась для визначення розміру провізії по віку, а також при визначенні провізії у випадку настання інвалідності працівника і нездатності його самостійно заробляти.

Те, що в книзі обліковуються також члени сім’ї, які є на утриманні, а також вказується кількість худоби на господарці, свідчить що книга використовувалася також для складання відомостей видачі соляного депутату. Депутат — це існуюча в той час часткова винагорода робітників за працю в натурі. Наприклад видавалось вугілля для шахтарів, пиво для працівників пивзаводів, дрова для лісників. На солеварнях, австрійських і потім польських, видавалась сіль як соляний депутат згідно кількості всіх членів сім’ї, в тому числі і тих що на утриманні. Соляний депутат також видавався на сім’ю робітника, який призваний в армію, отримували депутат вдови і неповнолітні діти після провізіоністів чи інвалідів. Також видавався омок для облікованої худоби. Омок (omok) – твердий камінь (із солі і гіпсу), що утворюється на дні, на стінках панви при виварюванні солі і після чистки панви продається як сіль для худоби.

Останні записи в книзі датуються 1920 роком і, очевидно, після прийняття в 1924 році кінцевої редакції польського Статуту провізійного, рукописне діловодство підприємства переходить на машинопис і подальший облік провізіоністів мабуть продовжують вести вже в інших документах.

Те, що це є саме книга вищеназваних підприємств, доказує для прикладу опублікований в 1914 році Союзом польських гірняків і металургів в Австрії (Związok Górników i Hutników Polskich w Austryi) Гірничий календар за 1914 рік (KALENDARZ GÓRNICZY na rok 1914). На його сторінках опублікована інформація про керівний штат всіх солеварень Галичини.(https://sbc.org.pl/dlibra/publication/102662) І там, в штаті калуської солеварні, є перераховані працівники які занесені в цю книгу калуських салінарів. Серед них — цісарсько-королівський старший гірничий комісар Мар’ян Козаневич, ц.к. старший гірничий комісар Ян Кордецький, ц.к. салінарний касир Рудольф Відпуль, ц.к. гірничий комісар Францішек Кавецкі, салінарний лікар Адольф Вурст, ц.к. наглядач варилень Антоні Яглаж. Серед салінарів, працюючих і пенсіонерів, в книзі є представники відомих калуських родин Зборовських, Ліберсбахів, Лоп’янків, Кушликів, Возняків, Ягельніцьких, Винницьких та інших.

І от, якщо польський науковець Вацлав Осуховський пише, що історія соляного господарства — це найцікавіший і водночас найпрекрасніший момент гірничої справи в Червоній Русі, мусимо визнати що від тієї історії майже нічого не залишилось. Якщо брати історію нашого міста, то від того господарства залишились тільки соляні топки на гербі міста та соляна топка в калуському костелі на копії вивезеної в Грифіно ікони Божої Матері “Вшанування станами”. І от зараз, в приміщенні АТ «ОРІАНА», виявлені оригінальні списки калуських салінарів позаминулого століття. В Книзі калуських салінарів разом з сім’ями згадуються робітники всіх професій, які були зайняті в Калуші на виробництві кухонної солі – зваричі, старші зваричі, огенники, формувальники солі, пакувальники солі.

Щоб зрозуміти, як та книга там опинилась, необхідно звернути увагу на долю всіх архівів тих австрійських, потім польських, потім німецьких підприємств. Умовно архівами ті документи стали тільки після ліквідації капіталістичної господарки і приходу радянського господарства. Майже зразу після війни виробництво калійних добрив було відновлене. При цьому використовувались всі будівлі і обладнання попереднього підприємства, а вся документація на польській і німецькій мовах залишилась незатребуваною. Хіба що крім якоїсь кількості описів підземних стволів і штолень. Всі решту покинутих документів існували в стані «макулатура» і залишались в приміщеннях радянського калуського калійного комбінату. І от зараз розказують свідчення очевидців, за якими через деякий час в місцевий відділ НКВС почала поступати інформація про появу на місцевих базарах якихось паперів на німецькій і польських мовах, які населення продавало-купувало для виготовлення саморобних цигарок. Тільки тоді міська влада звернула увагу на залишки покинутого архіву польського виробництва калійних добрив. Ті залишки з різних місць були зібрані в мішки і передані на зберігання в Калуський районний архів. Там деякий час вони продовжували існувати неописаними в тому стані «макулатура». Наступна інформація про той архів є в Державному архіві Івано-Франківської області (ДАІФО). Передмова до опису №1 фонду №61 «Акціонерне товариство по експлуатації калійних солей «ТЕСП» серед іншого інформує, що документи фонду №61 надійшли на зберігання до Державного архіву з Калуського райархіву в 1951 році. Опису не було. Документи за 1914-1920 роки не збереглись, збереглись тільки з 1921 року. Дати ліквідації фондоутворювача не виявлено. В 1954 році була проведена науково-технічна обробка — систематизація справ, складання заголовків, формування справ. Тобто зі стану «макулатура» ці документи перейшли в стан архіву ТЕСП (https://drive.google.com/file/d/1sazbrTSbnNKwqoC6qG8-J_YpZ_jolw9C/view)

Вся ця робота провелась тільки відносно документів на польській мові, тобто до 1939 року. Німецький архів періоду окупації був виділений і до сьогоднішнього дня не описаний.

Підсумовуючи вищезазначене — архів «ТЕСП», та частина його, яку вдалось в ті часи знайти і врятувати, стала частиною Національного архівного фонду України і згідно Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» є складовою частиною вітчизняної і світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначена для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізації прав та законних інтересів кожної людини. Але якісь залишки цього архіву продовжували існувати в стані «макулатура» в приміщеннях «АТ «ОРІАНА». І от після ознайомлення з цією книгою, після цієї своєрідної країзнавчої експертизи і публікації тексту експертизи на Інтернет-сайті «Вікна» (https://vikna.if.ua/news/172677/view), її статус змінився. АТ «ОРІАНА» не є власником документу і після вивчення його змісту, документ, який знаходився в приміщеннях АТ «ОРІАНА» в стані «макулатура», необхідно оцінювати як «знахідка», «безхазяйна річ», яка не має власника і тимчасово перебуває у володінні АТ «ОРІАНА». Згідно краєзнавчої експертизи ця книга, яка умовно названа «Книга калуських салінарів», є загубленою частиною архіву підприємства ”TESP”, який в 1951 році був переданий Державному архіву Івано-Франківської області. Книга випадково опинилась в архіві АТ «Оріана», сьогодні є унікальним документом минулого століття не тільки для історії підприємства ”TESP” а і для історії міста, є значним культурним надбанням калуської громади. Для подальшого використання документу, особливо для підготовки наукових публікацій по змісту, його необхідно легалізувати, публічно зробити доступним для всіх громадян і, можливо, розмістити в мережі цифрову копію.

Приклади записів.

Записи про вихід на пенсію

Військова служба

Кадрові записи

Соляний депутат

На підприємстві було два виробництва — виробництво кухонної солі і виробництво калійних добрив. Важко визначити наскільки чітко поділені працюючі на обох виробництвах і в цій архівній книзі теж той поділ відносний. Я вибрав і навів професії, які точно відносяться до виробництва кухонної солі, сумніви відносно професії palacz, яку я переклав як котельник. Фамілії наведені під тими номерами, під яким вони на сторінках книги. В книзі є також і інші професії, які можна відносити або до обох виробництв або вже до виробництва калійної солі. Такими професіями є starszy żeleźnik і żeleźnik, starszy sztygar і sztygar, starsi wozacze і wozacze, ковалі, теслі, муляри, обслуга млина. Підземні роботи велись як для видобутку калійної солі так і при обслуговуванні луговень на виробництві кухонної солі.

żeleźnik – шахтар (у професійному діалекті: gwarek, grubiorz, murcek, bergman) — у широкому розмовному значенні: будь-який працівник гірничого закладу, тобто шахти; у вужчому розумінні — кваліфікований робітник, так званий відбійник (діалектно копач, hajer, hawierz, żeleźnik ), основним завданням якого є видобуток копалин; sztygar – працівник, який керує гірничими роботами в шахті; я перекладав цю професію як бригадир; wozak – відкатчик, підземний робітник, зайнятий транспортуванням видобутого матеріалу за допомогою шахтних вагонеток;

44. Antoni Jaglarz, 01/04/1871, c.k. dozorca warzelni;

Антоні Яглаж, цісарсько-королівський наглядач солеварні, Величка; вдівець;

75. Kuszlik Stefan, 09/04/1878, starszy palacz;

Стефан Кушлик, старший котельщик, Баня, Калуш; дружина Марія (Ягельницька), р.н. 08.10.1884, шлюб 24.09.1901; діти – Анна, 13.07.1902 — 12.09.1902; Альбіна, 28.10.1903 — 06.03.1904; Володимир-Дмитро, 30.04.1905; Сабіна, 17.02.1907; Францішка, 18.08.1908; Марія-Казимира, – 01.02.1911; Євгеній-Мар’ян, 11.12.1912; Валерія, 25.01.1915; Аполонія, 04.07.1916; Ян, 04.10.1918; Дмитро-Нестор, 07.11.1919;

77. Koczan Grzegorz, 28/02/1880, starszy palacz;

Гжегож Кочан, Баня, Калуш, старший котельник, провізіонований; дружина – Єва (Сілецька), шлюб 21.11.1905; діти – Володимир, 28.03.1906; Адольф-Базиль, 12.05.1908; Євгенія, 24.07.1909; Степан, 01.04.1911 — 13.01.1912; Іванна, 30.06.1913;

103. Hładki Andreas, 11/12/1860, ogiennik;

Андрій Гладкий, огенник(кочегар), Баня, Калуш;

дружина — Кароліна (Кашовська), р.н. 08.07.1863, шлюб 20.11.1888; діти – Михаліна, 21.09.1889; Йозефа-Клементина, 29.03.1891; Корнель, 12.10.1895; Марія, 01.03.1898; Ян, 01.05.1900; Базиль, 26.04.1902 — 01.07.1902; Катажина, 14.01.1904 — 1905; Амалія, 17.04.1905 — 29.05.1905; Міхал, 22.01.1908 — 22.01.1908;

на утриманні Антон Гладкий, син дочки Йозефи-Клементини (батько тієї дитини Антоні Стемлєр перебуває в армії).

105. Jagielnicki Michał st. 19/06/1859, starszy zwarycz;

Міхал Ягельницький старший, старший зварич, Калуш, римо-католик;

перша дружина Мар’яна (Фейфер), 15.07.1865, шлюб 27.05.1884, в записі стоїть померла але дата смерті не вказана; діти від першої дружини – Кароль, 31.03.1889; Броніслав, 23.09.1893; Францішек, 01.05.1897; Юзефа, 11.06.1899; Стефанія, 01.10.1902; Ян, 11.01.1906 — 07.07.1906; Катажина, 01.05.1908 — 21.12.1908;

друга дружина Текля Грибик, шлюб 30.09.1920; діти в другому шлюбі від першого шлюбу Теклі Грибик – Ян, 02.02.1893; Євфросина, 19.03.1905; Конрад, 30.10.1906; Миколай, 16.12.1908; Ярослава, 02.03.1911; Емілія, 19.08.1902.

на утриманні — Міхал Ягельницький, син старшого сина Кароля, без матері;

Те, що в книгу внесені також діти від першого шлюбу дружини, свідчить що вони віднесені до легимітованих сиріт і на них поширюється стаття 9 Провізійного статуту.

Art. 9.

Wdowy, pozostałe po stałych robotnikach, tudzież sieroty ślubne i uprawnione (legitymowane) otrzymują jednorazową zapomogę lub stałą prowizję, według norm, podanych poniżej, o ile robotnik w chwili śmierci miał prawo do prowizji lub też ją pobierał.

Стаття 9.

Вдови, що залишилися по постійних працівниках, та сироти шлюбні та узаконені (легітимовані), отримують одноразову допомогу або сталу провізію відповідно до норм, викладених нижче, за умови, що працівник мав право на отримання провізії або отримував її на момент смерті.

У контексті історичного польського права (особливо періоду міжвоєнної Польщі 1918–1939 рр. та старих церковних метрик), ці терміни перекладаються та пояснюються так:

1. Sieroty ślubne — Шлюбні сироти

Це діти, які народилися у законному шлюбі своїх батьків.

Статус: Вони вважалися «законнонародженими» (лат. legitimi).

Права: У давньому законодавстві такі діти мали першочергове та безумовне право на спадщину після батька та на державну допомогу (пенсію у зв’язку з втратою годувальника).

2. Dzieci uprawnione (legitymowane) — Узаконені діти

Це діти, які народилися поза шлюбом, але згодом отримали статус «шлюбних».

Як це відбувалося: Найчастіше через укладення шлюбу між біологічними батьками вже після народження дитини (так звана legitimatio per subsequens matrimonium). Також це могло статися через спеціальне визнання батьківства або акт державної влади.

Статус: Після процедури легітимації (узаконення) такі діти ставали рівними у правах зі шлюбними дітьми. Вони мали повне право називатися прізвищем батька та успадковувати його майно. Це було важливо, оскільки у польському праві (наприклад, у законах про пенсійне забезпечення 1930-х років) існувала чітка ієрархія для виплат «сирітського забезпечення»:

Шлюбні та узаконені діти — отримували виплати автоматично.

Усиновлені діти — мали права, якщо акт усиновлення відбувся до смерті годувальника.

Позашлюбні діти — мали права переважно щодо матері; щодо батька — лише якщо він офіційно визнав дитину або це було встановлено судом.

107. Schőntag Paweł, 14/01/1869 – 02.08.1915, ogiennik; Баня, римо-католик;

Павла Шонтаг, огенник; Баня, римо-католик;

дружина Елеонора (Петришин), 09.12.1872, шлюб 18.10.1895; діти – Петро, 26.07.1896; Людвіг, 01.11.1897; Павліна, 10.10.1901; Йозеф, 10.10.1903; Кароль, 15.03.1905; Марія, 31.03.1907; Ян, 18.05.1908; Стефанія, 14.10.1911; Казимир, 10.01.1914;

108. Hładki Stefan, 05/03/1860, starszy zwarycz;

Стефан Гладкий, старший зварич, Баня, греко-католик;

друга дружина Розалія (Вільгельмі), 01.11.1877, шлюб 13.11.1894; діти – Йозеф, 04.09.1895; Валерія-Броніслава, 03.05.1897; Емілія, 16.02.1899; Євстахій, 26.02.1901; Францішек-Рудольф, 23.09.1903 — 21.03.1905; Теодор, 20.04.1905; Міхай, 07.10.1906; Казиміра, 24.03.1910.

109. Hrybyk Józef, 20/08/1865 – 07.04.1920, ogiennik;

Йозеф Грибик, огенник, Баня, греко-католик;

дружина Євдокія (Пасічник), 13.03.1872, стоїть знак померла, дата не вказана; діти — Базиль, 09.12.1891; Юлія, 09.04.1900 — 18.11.1901; Владислав, 09.02.1904 — 17.03.1904; Коеня(?), 07.02.1905; Анна, 07.02.1905 — 29.06.1907; Стефанія, 14.10.1909 — 16.01.1910; Петро, 26.01.1911; Марія, 20.07.1913. стоїть знак померла, дата не вказана; Ольга, 16.09.1915, стоїть знак померла, дата не вказана; Катажина, 26.02.1917.

110. Bahrynowski Antoni, 02/06/1868, starszy zwarycz;

Антоні Багриновський, старший зварич, Калуш, римо-католик;

дружина Єфросинія (Фікерт), 05.10.1867, шлюб 09.06.1891; діти – Петро, 28.06.1892; Анна, 29.06.1893; Антоні, 19.07.1894; (запис олівцем — працює при саліні, депутат відпадає?); Йозеф, 10.01.1896; Ігнатій, 24.08.1899; Марія, 06.09.1902; Михайліна, 21.11.1904; Ян, 20.10.1908 — 25.05.1909; Стефанія, 20.06.1910.

111. Kaszowski Bazyli, 01/01/1862, ogiennik;

Василь Кашовський, огенник, Баня, римо-католик;

дружина Анеля (Чарковська), 04.03.1868, шлюб 09.10.1888; діти – Станіслава, 01.04.1898, померла, дата не вказана; Йозефа, 14.03.1904; Броніслава, 05.03.1903 — 30.07.1910; Корнель-Міхал, 04.09.1904; Мар’ян, 16.07.1906 – -.07.1906; Гелена, 28.12.1907.

112. Fedorów Prokop, 16/07/1866, starszy zwarycz;

Прокоп Федорів, старший зварич, Баня, греко-католик;

дружина Йозефа Олійник, 16.07.1866, шлюб 03.02.1891, померла, дата не вказана; діти – Катерина, 28.11.1892, вийшла заміж, чоловік Віктор Терлецький; Василь, 18.04.1897 — 18.121904; Степан, 07.08.1899 — 02. 04.1902; Володимир, 07.10.1902, помер, дата не вказана; Йосип, 05.04.1905 — 30.07.1905;

114. Ochowicz Semem, 13/02/1867, zwarycz;

Семен Охович, зварич, Баня, греко-католик;

дружина Анастасія (Кушлик), 05.01.1875, шлюб 26.01.1893; діти – Степан, 05.01.1894 — 03.10.1911; Філіп, 10.12.1895; Єнджей, 08.12.1898; Михайло, 09.10.1900; Юстина, 03.05.1903; Йозеф, 02.10.1905; Ян, 26.01.1908; Марія, 07.04.1910; Анна, 17.09.1915;

120. Podrouźek Rudolf, 16/07/1877 – 20.12.1912, pakownik soli;

Рудольф Подружек, пакувальник солі, Чехія, римо-католик;

перша дружина Іоанна (Мадея), 22.09.1877 — 22.04.1906, шлюб 22.07.1902;

друга дружина Кароліна (Ничай), шлюб 25.05.1907;

дітей не було

124. Werle vel Korecki Józef, 13/05/1868, formacz;

Юзеф Верле vel Корецький, формувальник, Уторопи, Косів, римо-католик;

дружина Марія (Барнась), 06.10.1871, шлюб 17.11.1892; діти – Станіслав, 28.11.1893; Ольга, 17.06.1897; Параня, 17.01.1904 — 20.07.1905; Йоанна, 07.07.1903 — 01.05.1906; Стефанія, 15.05.1909; Катерина, 27.02.1906; Йоанна, 27.12.1911;

131. Danczyn Asafat(Josafat), 24/09/1880, zwarycz;

Йосафат Данчин, зварич, Баня, греко-католик;

дружина Олександра (Кушлик), 13.03.1886, шлюб 11.06.1905; діти – Віктор, 22.03.1906; Михайліна, 30.09.1907; Владислав, 16.10.1909; Стефан, 30.04.1911; Зенобія, 03.11.1912; Євстахія, 08.11.1914, померла, дата не вказана; Михайло, 25.02.1917; Євстахій, 03.06.1919 — 07.07.1919.

133. Andrusiów Mikieta, 14/04/1869, zwarycz;

Микита Андрусів, зварич, Копанки, Калуш, греко-католик;

перша дружина — в першому шлюбі Гладка, вдова з дітьми; діти – Теодор Гладкий, 13.03.1889; Василь Гладкий, 26.01.1892;

друга дружина Розалія-Євфімія (Возняк), 06.04.1861, шлюб 05.02.1895; діти – Марія, 02.01.1896; Йозеф, 28.02.1902; Сабіна, 11.03.1906 — 22.12.1907;

134. Łabyn Prokop, 15/07/1866, formacz;

Прокоп Лабин, формувальник, Збора, Калуш, греко-католик;

дружина Євдокія (Хром’як), шлюб 15.10.1894; діти – Анна, 09.01.1899; Марія, 20.01.1901- 11.06.1902; Йозеф, 28.11.1902 — 30.07.1903; Дмитро, 26.10.1904; Микола, 21.01.1907; Катерина, 20.08.1909 — 21.02.1913; Стефан, 05.05.1912;

135. Bara Antoni, 06/11/1871, zwarycz;

Антон Бара, зварич, Баня, римо-католик;

дружина Єфросина (Ягельницька), 05.05.1877, шлюб 23.02.1897; діти — Фердинанд, 07.01.1898; Францішек, 09.01.1902; Адольф, 09.01.1902 — 04.06.1903; Марія, 23.05.1904 — 1907; Стефанія, 06.06.1908 — 1908; Казимір, 14.07.1911; Ярослава, 28.12.1913;

137. Antoniak Herman, 23/05/1873, formacz;

Герман Антоняк, формувальник, Остриня, Тлумач, римо-католик;

дружина Кароліна (Бігусевич), шлюб 24.09.1900; діти – Марія, 15.09.1901; Ян, 30.08.1903 — 17.03.1912; Францішка, 1905, (олівцем — до 28.06. донесе дату); Йозеф, 02.02.1908; Владислав, 26.10.1909; Адам, 21.07.1911; Ядвіга, 17.06.1914;

138. Jagielnicki Jan, 03/06/1875, zwarycz;

Ян Ягельницький, зварич, Баня, римо-католик;

дружина Сабіна (Костецька), 26.06.1881, шлюб 23.-1.1900; діти – Анеля, 07.01.1902; Марія, 22.06.1903 — 03.08.1903; Анна, 20.06.1904; Йозефа, 01.10.1906; Кароліна, 12.03.1908 — 20.06.1908; Францішек, 16.06.1909; Валентин, 11.10.1910 — 19.07.1911; Міхал, 01.08.1912;

Станіслав, 11.04.1914, помер, дата не вказана; Станіслав, 17.09.1917; Єнджей, 03.02.1920; Леон, 12.03.1922;

139. Zeleńko Pawel, 25/01/1862, zwarycz;

Павло Зеленько, зварич, Калуш, греко-католик;

дружина Людвіка (Бігусевич), 18.08.1877, шлюб 14.02.1897; діти – Елеонора, 12.02.1901 — 12.03.1902; Павліна, 13.02.1903; Катерина, 10.11.1904; Марія, 05.01.1912 — 13.03.1913 Юзефа, 08.03.1915;

140. Feifer Michał, 29/09/1880, formacz;

Михайло Фейфер, формувальник, Баня, греко-католик;

дружина Емілія (Вінницька), 09.02.1884, шлюб 02.06.1903; діти – Кароліна, 25.03.1904; Йозефа, 18.03.1911; Володимир, 27.10.1912;

153. Cachnów Piotr (Zachnej), 27/06/1873, pakownik soli;

Кахнув Петро (Захней), пакувальник солі, Баня, греко-католик;

дружина Гонората (Сроковська), 04.01.1877, шлюб 02.02.1899; діти – Марія, 25.12.1899; Теодор, 25.06.1901; Анеля, 11.09.1905 — 18.09.1905; Францішка, 14.05.1903;

160. Szpeniuk Jan, 09/09/1877, formacz;

Іван Шпенюк, формувальник, Калуш, греко-католик;

дружина Анастасія (Рубчак), 05.06.1884, шлюб 09.08.1902; діти – Євген, 01.02.1903; Марія, 11.02.1907 — 29.08.1911; Марія, 30.06.1912;

161. Kiełebaj Antoni (Kełebaj), 14/06/1873, formacz;

Антон Келебай, формувальник, Загір’я, Калуш, греко-католик;

дружина Гелена (Гумінілович), 26.07.1878, шлюб 23.02.1899; діти – Марія, 20.02.1900 — 08.06.1903; Іван, 01.09.1801 — 18.12.1901; Володимир, 14.03.1903; Йозеф, 09.02.1907; Петро, 25.06.1913;

165. Olejnik Charyton, 05/10/1879, formacz;

Харитон Олійник, формувальник, Сівка Калуська, Калуш, греко-католик;

дружина Анна (Мандрик), 1884, шлюб 03.09.1904, на утриманні мати дружини Юстина Мандрик; діти – Іван, 22.07.1906; Марія, 30.07.1909 — 07.1910; Єфросина, 22.07.1912; Марія, 28.07.1919; Петро, 05.10.1921;

167. Kuszlik Antoni, 03/05/1880, pakownik soli;

Антон Кушлик, пакувальник солі, Калуш, греко-католик;

дружина Анеля (Лопянка), 1881, шлюб 30.05.1905; на утриманні Анна Лопянка, мати дружини; діти – Владислав, 03.05.1906; Павліна, 26.05.1908;

170. Nowicki Mikołaj, 23/03/1872, pakownik soli;

Микола Новицький, пакувальник солі, Білий Потік, Чортків, римо-католик;

дружина Павліна (Данилюк), 04.05.1880, шлюб 05.02.1901; діти – Вацлав, 06.12.1901; Юліан, 27.04.1904; Казимір, 16.05.1906; Станіслав, 26.09.1908; Юзеф, 18.12.1910; Францішек, 06.03.1913; Мар’янка, 28.11.1916;

172. Koch Jakób Mikołaja, 17/04/1875, pakownik soli;

Якуб-Микола Кох, пакувальник солі, Калуш, римо-католик;

перша дружина Катерина (Тинда), 21.09.1880, шлюб 13.02.1900, померла, дата не вказана;

друга дружина вказана як Анна Зборовська, 1º voto (primo voto, в першому шлюбі) Дідошак, 2º voto (прізвище від другого шлюбу) Дідошак (так записано в картці), 03.10.1872, шлюб 1919;

діти (очевидно всі діти від першого шлюбу) – Юзефа, 19.03.1901, вийшла заміж за Теодора Макосія (картка 214); Марія, 02(04?).06.1904; Павліна, 25.02.1906; Владислав, 03.12.1908; Кароль, 02.03.1911;

178. Klekawka Józef, 21/06/1876, formacz;

Йосиф Клекавка, формувальник, Новий Калуш, римо-католик;

дружина Кароліна (Бара), 16.04.1878, шлюб 28.09.1901; діти – Анна, 26.07.1902; Марія, 02.02.1905; Людвік, 29.04.1907; Катажина, 10.03.1911; Ельжбета, 31.05.1913; Анеля, 17.10.1915; Гелена, 18.12.1918;

180. Rubczak Bazyli, 10/03/1879, formacz;

Василь Рубчак, формувальник, Баня, греко-католик, спровізіонований;

Текля (Ягельницька), 23.09.1881, шлюб 02.02.1903; дітей немає, на утриманні сирота Софія Бриньчак;

181. Olszewski Jęrzej, 12/12/1879, formacz;

Єнджей Ольшевський, формувальник, Перекоси, Калуш, римо-католик;

дружина Євдокія (Малінка), 1879, шлюб 20.05.1902; діти – Марія, 11.01.1905; Владислав, 08.01.1907; Станіслав, 03.01.1909; Міхал, 13.09.1911; Павліна, 20.09.1913; на утримання 8-и річна Анна Ілечко, батьки в Америці;

189. Kordasiewicz Józef, 22/12/1869, pakownik soli;

Йозеф Кордасєвіч, пакувальник солі, Баня, римо-католик;

дружина Йозефа Бара, 15.05.1870, шлюб 31.01.1893; діти – Йоган, 06.02.1898; Марія, 23.12.1903 — 1905; Францішек, 02.04.1908; Катажина, 09.03.1911;

197. Kohut Matias, 20/08/1876, pakownik soli;

Мат’яш Когут, пакувальник солі, Підгірки, Калуш, греко-католик;

дружина Параскева (Магас), шлюб 14.02.1901; дітей немає, на утриманні сирота;

199. Mussur Antoni, 29/05/1875, formacz;

Антоні Муссур, формувальник, Сєтеш, Пшеворськ, римо-католик;

дружина Гелена (Олінкєвич), 1878 — 04.08.1901, шлюб 29.10.1901; діти – Юзефа, 10.09.1907 — 28.02.1910; Розалія, 10.09.1907 — 11.09.1907; Стефанія, 19.09.1908, померла, дата не вказана; Якоб, 06.01.1911, помер, дата не вказана; Юзеф, 14.03.1903; Марія, 16.08.1905; Юлія, 16.01.1913, померла, дата не вказана; на утриманні мати дружини Юлія Олінкєвіч, 69 років;