Епізод І. Візит імператора Франца Йосифа I в Калуш

Настав час для перевірки інформації і спростування міфу про те, як 29 вересня 1853 року до міста привезли і встановили першу парову підйомну машину і на відкриття приїхав сам імператор Австро-Угорщини Франц-Йосиф I, який захоплювався другою у всій імперії паровою машиною. І навіть в книзі для почесних гостей ніби то почесний гість залишив запис. Машину дійсно привезли, був урочистий запуск з гостями. Але в той час імператор Франц Йосиф I фізично перебував за сотні кілометрів від Калуша. https://vikna.if.ua/news/118723/view

Де ж був в той час імператор?

Сторінка «Подорожі імператора Франца Йосифа I» (The Travels of Kaiser Franz Joseph I. https://www.austro-hungarian-army.co.uk/kaiser.htm) інформує

1853– 15th September — 1st October—— Olmütz (Moravia)— meeting with Tsar Nicolas I of Russia during the manoeuvres there

1853 рік — 15 вересня — 1 жовтня — Ольмюц (Моравія) — зустріч із царем Росії Миколою I під час військових маневрів, що проходили там.

Ольмюц (Olmütz) — це німецька назва чеського міста Оломоуць.

Контекст події — ця зустріч відбулася за кілька тижнів до початку Кримської війни.

Головні деталі зустрічі.

Привід: Франц Йосиф запросив російського царя до Оломоуця під приводом проведення масштабних військових маневрів австрійської армії. Політичний контекст: Зустріч проходила за місяць до офіційного спалаху Кримської війни. Російські війська вже окупували дунайські князівства Молдавію та Валахію. Микола I приїхав особисто, щоб схилити Австрію до союзу або хоча б гарантувати її лояльність. Результат (Оломоуцький проєкт): Монархи та їхні міністри закордонних справ розробили дипломатичний компроміс. Микола I пообіцяв вивести війська з Дунайських князівств, якщо Османська імперія підпише мирну угоду без змін. Франц Йосиф, своєю чергою, заявив, що Австрія зберігатиме суворий нейтралітет, що розчарувало царя.

Цей компроміс увійшов в історію як «Оломоуцькі пропозиції», проте вже в жовтні Велика Британія та Франція відкинули їх, що зробило Кримську війну невідворотною.

Дипломатична зустріч між австрійським імператором Францом Йосифом I та російським царем Миколою I в Оломоуці відбулася з 24 по 28 вересня 1853 року (основні раунди переговорів та офіційні заяви пройшли 24–25 вересня, а загалом візит тривав до 28 вересня).

Хроніка зустрічі.

23 вересня (п’ятниця) — День з’їзду монархів.

24 вересня (субота) — Великий парад та дипломатичний зондаж.

25 вересня (неділя) — Народження «Пропозицій»

26 вересня (понеділок) — Фінальні маневри та підписання

27 вересня (вівторок) — Роз’їзд

08:30 — Від’їзд царя: Поїзд Миколи I залишає вокзал Оломоуця. Він прямує до Пруссії (в Потсдам), щоб переконати прусського короля Фрідріха Вільгельма IV підтримати австро-російську ініціативу.

11:00 — Повернення Франца Йосифа: Австрійський імператор зі своїм штабом повернувся до Відня для паперової та бюрократичної рутини після насичених і виснажливих дипломатичних перемовин.

Особисто присутнім у Калуші 29 вересня 1853 року імператор Франц Йосиф I бути не міг, оскільки фізично перебував за сотні кілометрів звідти. Саме у вересні 1853 року відбувалася знакова подія для українських земель, які тоді входили до складу Австрійської імперії, а саме — для Калуша. Того року на Калуській солеварні (жупі) встановили одну з перших потужних парову машину. У межах імператорських інспекцій та розвитку промисловості Галичини Франц Йосиф особисто опікувався цими об’єктами. І запис на двох сторінках в Книзі почесних гостей Калуської солеварні, яка сьогодні зберігається в місцевому музеї, засвідчував патронат імператора над відкриттям нових шахтних потужностей.

 Музей історії і трудової слави ТОВ “Карпатнафтохім”. Урочистий запуск парової машини в Пам’ятній книзі.

Основний писаний текст (по центру та внизу):

GLÜCK AUF!

FRANZ JOSEPH

DES ERSTEN

VON GOTTES GNADEN KAISERS von OESTERREICH KOENIGES

Рукописний текст у лівому овалі:

am \(29\underline{^{ten}}\) September, im Jahre des Heiles ein Tausend Acht Hundert Fünfzig und Drei.

Рукописний текст у правому овалі:

Unter der glorreichen Regierung Seiner kais. könig. Apostolischen Majestät

українською мовою:

Основний писаний текст:

ЩАСЛИВОЇ ДОРОГИ! (Традиційне вітання німецьких гірників «Глюк ауф!»)

ФРАНЦ ЙОСИФ

ПЕРШИЙ

БОЖОЮ МИЛІСТЮ ІМПЕРАТОР АВСТРІЇ, КОРОЛЬ…

Рукописний текст у лівому овалі:

29-го вересня, у рік спасіння тисяча вісімсот п’ятдесят третій.

Рукописний текст у правому овалі:

Під славним правлінням Його імператорської та королівської Апостольської Величності

Фраза «Glück auf!» (вимовляється як глюк ауф) — це найвідоміше традиційне вітання німецьких гірників, яке виникло в регіоні Рудних гір (Саксонія) приблизно в XVI столітті. Дослівний переклад «щастя вгору» або «удача, відкрийся». https://uk.wikipedia.org/wiki/Glückauf

Друга сторінка. Транскрипція оригіналу, німецьким готичним курсивом (Kurrentschrift)

Рукописний текст (титули Франца Йосифа I):

Ungarn und Böhmen, Koeniges der Lombardei und Venedig, von Dalmatien, Croatien, Slavonien, Galizien, Lodomerien und Illyrien; Koeniges von Jerusalem, etc; Erzherzoges von Oesterreich; Grossherzoges von Toskana und Krakau; Herzoges von Lothringen, von Salzburg, Steier, Kärnthen, Krain und der Bukovina; Grossfürsten von Siebenbürgen; Markgrafen von Mähren; Herzoges von Ober- und Niederschlesien, von Modena, Parma, Piacenza und Guastalla, von Auschwitz und Zator, von Teschen, Friaul, Ragusa und Zara; gefürsteten Grafen von Habsburg und Tyrol, von Kyburg, Görz und Gradisca; Fürsten von Trient und Brixen; Markgrafen von Ober- und Nieder-Lausitz, und Istrien; Grafen von Hohenembs, Feldkirch, Bregenz, Sonnenberg etc; Herrn von Triest, von Cattaro und auf der windischen Mark; Grosswoiwoden der Woiwodschaft Serbien etc. etc. etc.

Центральний рукописний текст у вінку:

Mathias de Kraiewski
Finanz Landes Director

Рукописний текст під вінком:

Des Kaiser. könig. österreichischen Leopold Ordens Ritter, könig. wirklicher Ministerial Rath und Finanz Landes Director, die Dampfmaschine am Schachte Nro 4 auf der kais. könig. Saline zu Kalusz zum erstenmale angelassen.

Diesem feierlichen Akte haben ferner beigewohnt:

Переклад українською мовою

Титули імператора:

…Угорщини та Богемії, Король Ломбардії та Венеції, Далмації, Кроації, Славонії, Галичини, Лодомерії та Іллірії; Король Єрусалиму і т.д.; Ерцгерцог Австрії; Великий герцог Тоскани та Кракова; Герцог Лотарингії, Зальцбурга, Штирії, Каринтії, Крайни та Буковини; Великий князь Семигороддя (Трансильванії); Маркграф Моравії; Герцог Верхньої та Нижньої Сілезії, Модени, Парми, П’яченци та Гвасталли, Освенцима і Затора, Тешена, Фріулі, Рагузи та Зари; Княжий граф Габсбурга і Тіролю, Кібурга, Горіції та Градишки; Князь Тренто і Бріксена; Маркграф Верхнього і Нижнього Лужицька та Істрії; Граф Гогенембса, Фельдкірха, Брегенца, Зонненберга і т.д.; Господар Трієста, Каттаро та Віндійської марки; Великий воєвода Воєводства Сербії і т.д. і т.д. і т.д.

Текст у вінку та нижче (Суть події):

Матіас де Краєвський
Крайовий директор фінансів

Лицар імператорсько-королівського австрійського Ордена Леопольда, королівський дійсний міністерський радник та Крайовий директор фінансів, уперше запустив парову машину на шахті № 4 імператорсько-королівського солеварного заводу в Калуші.
===========================================================

Матіас де Краєвський в шематизмі 1853 року https://mtg-malopolska.org.pl/images/skany/schematyzmy/handbuch_1853.pdf

Zweiter Vorsteher.
Herr Mathias Ritter v. Krajewski, des kais. österr. Leopold-Ordens Ritter, k. k. wirklicher Ministerialrath und Finanzdirector.

Другий голова (керівник).
Пан Матіас лицар фон Краєвський, лицар цісарського (імператорського) австрійського ордена Леопольда, к. к. (цісарсько-королівський) дійсний міністерський радник та фінансовий директор.

Ritter v. (Ritter von) — шляхетський титул «лицар», який в Австро-Угорщині вказував на приналежність до нижчої верстви спадкового дворянства.

Пояснення історичних термінів і скорочень

• kais. österr. Leopold-Ordens Ritter — кавалер (лицар) престижного австрійського ордена Леопольда, заснованого імператором Францом I.
• wirklicher Ministerialrath — високий цивільний чин (ранг) у міністерстві, який відповідав статусу дійсного радника.

Серед експонатів музею зберігається копія фотографії, яка підписана як «Підйомна парова машина 1853 р.». Історію цього експонату зараз ніхто не пригадує, як і самої фотографії. Видно, що напис сучасний, сфотографована або сторінка якогось невідомого фотоальбому або просто оформленої фотографії. На фотографії зображений механізм, який відповідає описам парових машин того часу з книг по історії теплотехніки. Якщо задатись питанням, чи була ця фотографія зроблена саме в час її першого запуску, необхідно зважити наступне.

Технологія фотографії у 1853 році: Офіційною датою винайдення фотографії вважається 1839 рік (дагеротипія). Проте у 1853 році зйомка відбувалася на важкі металеві або скляні пластини (мокроколодієвий процес). Вона вимагала надто довгої витримки (від кількох секунд до хвилин) та ідеального сонячного світла. Зробити чіткий знімок у напівтемному, закритому промисловому цеху з людьми в русі у 1853 році було технічно важко.

Одяг та вигляд людей: Чоловіки на фото вбрані у костюми, кепки та капелюхи фасонів, що стали масовими наприкінці XIX — на початку XX століття (ближче до 1890–1910 років). Калуські шахтарі та інженери в 1853 році виглядали б інакше.

Чіткість та деталізація індустріального фото: Якість зображення, глибина різкості та фіксація дрібних деталей великого маховика вказують на використання технологій епохи розквіту промислового фоторепортажу межі століть.Табличка над фото з написом «Підйомна парова машина 1853 р.» є описовою. Вона лише вказує на рік створення/введення в експлуатацію самого агрегату, а не на рік зйомки. Цей підпис зробили вже музейники або архівісти для ідентифікації експонатів.

Епізод ІІ. Найстаріша фотографія калуської солеварні.

Монтуючи вебсайт історії підприємства ТЕСП, на одній підсторінці я розмістив поштові листівки з фотографіями калуських виробництв солей (калійної і кухонної), які зберігаються в Музеї вугільної промисловості в Забже і були розміщені на сайті музею. Сам сайт потребував ремонту і як знайти ці скани поштівок так і скачати їх було досить складно. Музей виставляв 13 почтових листівок, майже всі на якісному фотопапері, для яких використовували фотографії калуських виробництв солей. Пошук по сайту Музею на ключове слово “Kałusz” давав ще одну фотографію, зроблену з негативу на склі і на якій зображені учні гірничої школи в Катовіцах під час екскурсії в Калуші на ТЕСПі. Дату негативу і фотографії з екскурсією можна визначити по детальному музейному підпису – “Uczniowie Państwowej Szkoły Górniczej w Katowicach na wycieczce w Kałuszu. Uczniowie ubrani w peleryny i kapelusze, w tle drewniana wieża kopalni soli potasowych w Kałuszu. Zdjęcie z kolekcji Stanisława Majewskiego” – “Учні Державної гірничої школи в Катовіце під час поїздки до Калуша. Студенти в накидках і капелюхах, на задньому плані – дерев’яна вежа шахти калійної солі в Калуші. Світлина з колекції Станіслава Маєвського”. В центрі серед учнів легко впізнається сам Станіслав Маєвський. В 30-х роках минулого століття він викладав в тій гірничій школі.

Сам негатив на склі був серед інших негативів в придбаному Музеєм архіву С. Маєвського і знаходиться в музейній колекції таких негативів. Музей їх не виставляв на сайті. Втім тоді на цьому сайті можна було бачити проект комплексної консервації колекції скляних негативів з колекції Музею вугільної промисловості в Забже. Очевидно проект віддавна чекав чи збирав фінансування на ту комплексну консервацію. В проекті був розміщений каталог колекції і маленькі, до 100 кілобайт, низької якості іконки кожного негативу колекції. І серед інших негативів С. Маєвського, був опис і іконка з унікальним, мабуть єдиним, зображення стволу “Барбара” калуської копальні.

Я звернувся до Музею з проханням продати або подарувати мені фотографію з цього негативу. Відповіді не отримав.

Контури цієї будівлі можна бачити на старих картах і на схемі М.Келба. Там вона вказана як шиб «Барбара», давній шиб №2.

=================================================================

Список об’єктів

№	Транскрипція (Німецька)	Переклад (Українська)
Заг.	Status 70	Статус 70
1	Neues Pfarrhaus	Новий будинок пастора (плебанія)
2	Altes do. (ditto)	Старий будинок пастора
3	Neues Salzmagazin	Новий соляний склад
4	Zubau des alten Sudhauses	Прибудова до старої солеварні
5	Zimmermanns u. Schmiedewerkstätte	Теслярська та ковальська майстерні
6	Alte Controllorswohnung	Старе помешкання контролера
7	Salinen-Hauptstraße	Головна вулиця солеварні
8	Schacht № IV / Dampfm: Gebäude	Шахта № IV / Будівля парової машини
9	Barbara Schacht № II.	Шахта «Барбара» № II
10	Ziegelschopfene	Цегляний навіс (склад цегли)
11	Soolen Erd Reservoire	Земляний резервуар для розсолу
12	Schacht № VII.	Шахта № VII

====================================================================

Karte über den natürlichen Sooleschacht № II. und den alten Laugschacht № IV auf der Saline zu Kalusz. Карта природної розсільної шахти № II та старої вилужнювальної шахти № IV на солеварні в Калуші.

Карта з статті “Соляні джерела Галичини. Міх. Кельб, цісарсько-королівський управитель солевидобувних шахт (солеварень)“

Die Sooiequelien von Galizien. Von Mich. Kelb, k. k. Salinen-Yerwalte https://opac.geologie.ac.at/ais312/dokumente/JB0262_135_A.pdf

Ця науково-технічна праця була опублікована у 1876 році у місті Відень (Австрія). Стаття під назвою «Die Soolequellen von Galizien» («Соляні джерела Галичини») була надрукована в офіційному науковому журналі Імператорсько-королівського геологічного інституту Австрії: «Jahrbuch der k. k. geologischen Reichsanstalt» (Річник цісарсько-королівського геологічного інституту), том 26, випуск 2. До тексту праці також додавалися детальні географічні та технічні карти (планшети під номерами VII–XIV).

Опис шахти №2 на стр.9 статті М.Келба

• Клафтер (нім. Klafter) — давня австрійська міра довжини (віденський клафтер), що офіційно використовувалася до введення метричної системи. 1 клафтер дорівнює 6 футам, або точно 1,8965 метра. Наприклад, глибина шахти у 42 клафтери становить близько 79,6 метра.
• Квадратний клафтер (нім. Quadratklftr.) — міра площі. 1 квадратний клафтер дорівнює приблизно 3,5966 м². Таким чином, згадана площа стелі виробки у 2000 квадратних клафтерів становить близько 7193 м².
• Фут (нім. Fuss) — дрібніша одиниця довжини. 1 австрійський фут дорівнює приблизно 31,6 сантиметра. 6 футів складають 1 клафтер.
• Центнер (нім. Ctr. / Zentner) — історична міра ваги. За старим австрійським законодавством XIX століття, 1 торговий центнер дорівнював 56,006 кілограма (на відміну від сучасного метричного центнера, який дорівнює 100 кг).

• Штрек / ділянка виробки (нім. Strecke) — горизонтальна підземна гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на поверхню. У тексті «Strecke von 10 Klftr. Länge» означає ділянку підземного ходу довжиною у 10 клафтерів (близько 19 метрів).
• Дике вилуговування / дика лаугація (нім. wilde Laugung) — технологія видобутку солі, за якої у підземну камеру чи шахту безконтрольно (або без чіткого регулювання гідродинамічних процесів) подається прісна вода з поверхні. Вода розчиняє навколишні соляні пласти, перетворюючись на насичений соляний розчин (розсіл), який потім викачують на поверхню.
• Зрубне кріплення (нім. Schrottzimmerung) — спосіб зміцнення стін вертикальної шахти за допомогою щільно підігнаних дерев’яних брусів чи колод (за принципом колодязного зрубу), що захищає виробку від обвалів породи.
• Устя шахти / денна поверхня (нім. Tagkranz) — верхній край, початок або отвір вертикальної гірничої виробки, де вона виходить безпосередньо на земну поверхню.
• Вилуговувальна виробка / камера (нім. Laugwerk) — спеціально створена підземна порожнина (камера) у масиві соляної породи, призначена для керованого розчинення солі прісною водою з метою отримання промислового розсолу.
• Простягання пласта (нім. Streichen des Salzflötzes) — лінія перетину пласта солі з горизонтальною площиною. Вираз означає, що підземну камеру розширювали вздовж природного напрямку залягання соляного тіла в надрах.
• Напрямки за годинами (наприклад, nach 23h, nach 1h) — використання 24-годинного циферблата гірничого компаса (штахтрура) замість сучасних градусів або румбів. У цій системі 12 година завжди вказувала на Північ (Міттернахт / Mitternacht), а 6 година — на Південь (Міттаґ / Mittag).
  • «між Morgen (Схід, 18h) та Mittag (Південь, 6h)» — означає рух у південно-східному напрямку.
  • «напрямок 23h» або «1h» — це точні сектори гірничих виробок відносно меридіана.
• Siwka Bett — Русло Сівки (йдеться про річку Сівка, яка протікає в місті Калуш).
• Laugstrecken — Лужні штреки (горизонтальні гірничі виробки для вилуговування солі).
• Salzflötz — Соляний пласт (поклад солі).
• Alter Laugraum — Стара камера вилуговування (порожнина, утворена розчиненням солі).
• später Rittinger Laugwerk — пізніша вилуговня Ріттінгера (солевидобувна установка системи Ріттінгера).
• Hangend Kalisalz Vorkommen — Родовище калійної солі в покрівлі (верхній частині пласта).
• Durchschnitt a b c d — Розріз a b c d (профіль або поперечний переріз).

На початку 2026 року Музей вугільної промисловості в Забже повністю відновив і перебудував свою сторінку в мережі. Ті поштові листівки і каталог колекції скляних негативів на сторінці вже були відсутні і я знову, використовуючи скопійований раніше каталог, звернувся до Музею з тим же проханням. Відповіді я знову не отримав і потім, через деякий час, при спілкуванні з поляком, з яким я потоваришував і якому я колись знайшов деякі краєзнавчі матеріали про його родину в Калуші, я дав йому опис негативу в каталозі і попросив його самому, від свого імені розпитати про можливість отримання копії цього негативу. Як він з ними спілкувався, я до кінця так і не зрозумів. Він потім якось писав мені – «nie łatwo jest o kontakt z nimi» – з ними нелегко зв’язатися. Але тим не менше, мені раптом відповіли, почалась переписка з працівниками музею. Я дав їм свої дані і вони від мого імені оформили офіційний запрос на виготовлення репродукції експонату. В результаті я отримав дозвіл на використання репродукції експонату і копію негативу розміром 24 мегабайта.

МУЗЕЙ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЗАБЖЕ
41-800 Забже, вул. Георгіуса Агріколі 2
тел.: +48 32 630 30 91
факс: +48 32 277 11 25
biuro@muzeumgornictwa.pl
www.muzeumgornictwa.pl ШАХТА ГВІДО
вул. 3 Травня 93, 41-800 Забже
kopalniaguido.pl ШТОЛЬНЯ КОРОЛЕВА ЛУЇЗА
вул. Вольності 410, 41-800 Забже
sztolnialuiza.pl Вих. №: 1916/GI/ABH/2026
Дата: 16.06.2026

Анатолій Дутчак
Бульвар Незалежності 6, кв. 222
Калуш, Івано-Франківська область
Україна, 77300

ДОЗВІЛ НА ВИКОРИСТАННЯ РЕПРОДУКЦІЇ ЕКСПОНАТА

1. Музей вугільної промисловості в Забже надає дозвіл на одноразове використання цифрової репродукції експоната, зазначеного в пункті 2 цього дозволу, в онлайн-публікації про історію фабрики TESP, авторства Анатолія Дутчака.
2. Експонат, якого стосується дозвіл: скляний позитив із зображенням соляної шахти «Барбара» в Калуші (Україна), що належить Музею вугільної промисловості в Забже, сиUnit сигн. MGW/N/645/13.
3. Дозвіл охоплює такі сфери використання:
   а. постійне або тимчасове фіксування чи тиражування повністю або частково, будь-якими засобами та в будь-якій формі, незалежно від формату, системи чи стандарту, включаючи введення в пам’ять комп’ютера, а також постійне або тимчасове фіксування чи тиражування таких записів, включаючи виготовлення їх копій;
   б. публічне розповсюдження в межах підготовлюваної онлайн-публікації на тему історії фабрики TESP;
   в. розповсюдження в мережі Інтернет та в закритих мережах;
   г. право на використання предмета цього дозволу з метою просування публікації;
   д. дозвіл на створення наукових розробок, а також розпоряджання та використання таких розробок у всіх сферах використання, визначених у цьому дозволі.

Підпис МУЗЕЙ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ в Забже

ДИРЕКТОР Бартломей Шевчик

Всі скляні негативи С.Маєвського, які зберігаються в Музеї, дати не мають. Але дату саме цього приблизно вдалось визначити. У виданні “Гірничий огляд” за 1949 рік є стаття Станіслава Маєвського ” Нарис історії польського солеваріння”. Нарис невеликий як для такої обширної теми, але є кілька ілюстрацій і серед них ця фотографія. Фотографія підписана – “Кірат у Калуші, розібраний у 1899 р.” Тобто фотографія зроблена до 1899 року або саме цього року. І якщо до сьогодні дата фотографії вищезгаданої парової машини не визначена, то це може бути найстаріша фотографія, яка зроблена на калуській солеварні.

Przegląd Górniczy, 1949, R. 36, nr 10 https://sbc.org.pl/en/dlibra/publication/750999