Матеріали до історії Калуського пивзаводу. Частина 2.

Анатолій Дутчак, 25.04.2025

Поширити:

Залишки столярного цеху

Архів Калуської РДА.
В липні 1944 року м.Калуш звільнено від німців і на пивзаводі приступає до роботи перший директор Тацуняк Ярослав Дмитрович. Очевидно його призначили в липні-серпні і його перші накази датовані серпнем. Першим наказом на роботу головним бухгалтером був прийнятий Лістровий Матвій Харитонович. Сам Тацуняк Я.Д. очевидно калушанин і можливо що працював на пивзаводі раніше. Його накази написані від руки, українською мовою і в тексті іноді вживані латинські літери. Другим наказом востаннє попереджені два працівники, боднар Микола Бабій і дежурний з механічного цеху Михайло Сміланец (прочитати важко), і попереджені вони за самовільний набір пива. Також цим наказом директор відміняє пивний депутат. Депутат — це існуюча в тодішній Польщі часткова винагорода робітників за працю в натурі. Наприклад видавалось вугілля для шахтарів, дрова для лісників. Депутат також може бути замінений грошовим еквівалентом. Вид і розмір депутату зазвичай визначається колективним договором. Другим прикладом може бути паливний депутат для працівників ТЕСПу. Згідно колективного договору адміністрація підприємства видавала вугілля працівникам для опалення житла і кількість того вугілля обумовлювалась в договорі в залежності від складу сім’ї працівника. Такою договірною натурою на пивзаводі був пивний депутат і очевидно під час німецької окупації адміністрація продовжувала цю практику винагороди і, після окупації, робітники вже самостійно намагались її продовжити. Наказом директора це припиняється. Третім наказом директор призначає своїм заступником Михайла Зеленька, дає йому широкі повноваження і фактично відходить від заводських справ у зв’язку з хворобою.

Після одужання Тацуняк Я.Д. повертається на завод, на якому вже новий директор Жолудь О.М. і рішенням нового директора призначається начальником постачання і збуту. В зарплатних відомостях до фамілії директора Жолудь Олесандр Мар. (нечітко) ставиться примітка – “орденоносець” і очевидно, згідно архівів нагороджених в ДСВ, це мабуть Жолудь Олександр Мартинович, військове звання “партизан”, який в 1943 році був нагороджений орденом Красной Звезды і в 1945 році орденом Отечественной войны I степени. Новий директор встановлює розпорядок дня, приймає на роботу, наводить дисципліну.

Наказом № 10 визначається дата пуску заводу 6 жовтня 1944 року і міроприємства по підготовці пуску.

Наказ № 18 про встановлення розрядів згідно тарифної сітки. Це є фактично перший після війни список робітників пивзаводу в 1944 році, в якому вказана структура підприємства і назви професій.

Приходять радянські свята

Новий штатний розклад і посадові оклади

Наказ по кадрам: хтось іде в армію, хтось на пенсію, когось ізимают органи НКГБ…

Новий директор Зеленов В.

До 30-ї річниці революції кращим працівникам грошову премію, деяким плюс до премії чоловічу сорочку і шкарпетки.

Наказ по дисципліні – бригадир підвалу систематично порушує дисципліну, допускає розпиття пива і винос його за межі заводу. Призначається новий бригадир. Всім робітникам, службовцям і ІТР забороняється вхід до лагерного підвалу і складу готової продукції без дозволу головного пивовара за винятком осіб, які безпосередньо зв’язані з роботою даних цехів.

Тут я показав відомість заробітної плати за липень 1950 року, яку я перевів у Ворд. Це вже є повний склад працівників, структура підприємства і назви професій в 1950 році.

Любителі і знавці калуського пива, розказуючи про його давню славу і якість, при цьому обов’язково будуть перераховувати фактори, внаслідок яких пиво на їх думку стало саме таким. І от мені здається, що існував ще один фактор, який не був знаний і не залишив сліду серед легенд про калуське пиво. Виробництво пива це древня і примітивна технологія, яка не мінялась століттями і завжди трималась на особах, на майстерності, індивідуальності самих пивоварів. Навіть якщо існували такі підприємства як калуський пивзавод, той індивідуальний фактор особистості пивовара ніколи не зникав. Адже в простому процесі виробництва, де самим складним приладом був термометр, завжди були присутні такі “контролюючі” органи як нюх чи зір пивовара, якими майстер уловлював і фіксував складні зміни, що відбувались з початковим продуктом і ті зміни завжди відкладались в особистому досвіді майстра, ставали його індивідуальним надбанням, яке важко описати чи якось передати учням майстра.

При зборі цього матеріалу я спілкувався з колишніми працівниками пивзаводу і завжди чув від них, що завод тримався на головному технологу Єфросинії Єфремівні Герасимовій. Навіть вийшовши на пенсію, вона була затребувана і її кликали при виникненні якихось проблем. І от може бути так, що особистість цієї жінки була теж серед тих факторів, завдяки яким калуське пиво набуло чи тримало свою славу. На жаль я не знайшов подробиць про неї, не зміг роздобути навіть її фото. Знаю тільки що вона з 1926 року і родом з Одеси.

В фондах Калуського краєзнавчого музею є її невеликі, рукописні спогади про завод. Ці спогади вона написала мабуть на прохання краєзнавця Михайла Коломийця, який недовго працював на заводі. Очевидно він планував щось писати про історію заводу, але не здійснив цей план. Ці рукописні листки потім опинились в музеї, відсутня перша сторінка, я перевів їх у Ворд і тут виставляю. Там трохи про технологію, про людей і цифри виробництва. Може бути так, що тих цифр вже ніде не існує.