Цю частину я почну з рукописної на польській мові книжки, яка зберігається в архіві АТ “Оріана”. Її зміст не дуже розуміли в архіві і там ця книга опинилась випадково, серед залишків архіву Калуського калійного комбінату. Власником книги очевидно було колись підприємство ТЕСП, і коли після війни архів ТЕСП передали до обласного архіву, ця книга чомусь залишилась, очевидно теж випадково, на комбінаті. В книзі на пронумерованих 250 сторінках розміщений список працівників підприємства по видобутку калійної солі і виробництва кухонної солі, по одній сторінці на працівника, перші сторінки відсутні, починається з 35 і також відсутні сторінки з 50 по 64. Очевидно цю книгу заповнював відділ кадрів і заповнені сторінки містять інформацію про працівників підприємства — дата народження, місце народження, ким працював, сімейний і майновий стан, яка система оплати праці – перша чи друга – і заробітна плата за годину. Виходячи з того, що відсутні дати прийому на роботу, це мабуть був якийсь додатковий облік, очевидно пенсійний. В книзі є помітка олівцем – “Пенсионеры за выслугу лет”.

Дату ведення книги чи створення можна визначити як 1913 або 1914 роки. Визначити дату можна з Гірничих календарів, які містили інформацію про керівний штат салін. Якщо брати Гірничий календар за 1912 рік (KALENDARZ GÓRNIGZY na rok 1912) і Гірничий календар за 1914 рік (KALENDARZ GÓRNICZY na rok 1914),то штат калуської саліни відрізняється і саме в календарі за 1914 рік є працівники саліни, які занесені в цю книгу.

Зокрема, цісарсько-королівський гірничий комісар Францішек Кавецкі

цісарсько-королівський старший гірничий комісар Мар’ян Козанєвіч

цісарсько-королівський салінарний касир Рудольф Відепуль

цісарсько-королівський комісар Ян Кордецкі

цісарсько-королівський старший доглядач будівель Ян Альда

цісарсько-королівський старший доглядач будівель Йосип Данець

ц.-к. старший бригадир Михайло Сендур

ц.-к. доглядач варильні Антоні Яглаж

ц.-к. старший бригадир Казимир Юшкевич

Книга містить працівників обох виробництв, серед яких без сумніву працівниками, що були зайняті на виробництві кухонної солі, є зваричі

старший зварич Михайло Ягельницький, друга система оплати праці і заробляв за годину три крони(корони) і 40, потім 60 геллерів.

старший зварич Стефан Гладкі

старший зварич Антон Багриновскі

старший зварич Прокіп Федорів

зварич Семен Охович

зварич Вільгельм Себастян

зварич Йосафат Данчин

зварич Мікела Андрусів

зварич Антон Бара

зварич Іван Ягельницький

зварич Павло Зеленко

Професія ogiennik, щось таке як опалювач, кочегар – працівник який подавав паливо в топку, на рушти і підтримував вогонь під панвою. Також робітниками, які працювали на опаленні панви міг бути starszy palacz – старший кочегар.

Старший кочегар Степан Кушлик

Старший кочегар Григорій Кочан

На виробництві кухонної солі працювали формувальники, робітники, які з допомогою форми виготовляли топки солі.

формувальник Емануель Тожіцка

формувальник Йозеф Корецькі

формувальник Герман Антоняк

формувальник Михайло Фейфер

формувальник Іван Шпенюк

формувальник Антон Келебай

формувальник Данило Шпенюк

формувальник Харитон Олійник

формувальник Йосип Клекавка

формувальник Василь Рубчак

формувальник Андрій Ольшевський

Пакувальники солі

Кількість сторінок цієї книги приблизно відповідає кількості працівників обох виробництв в ті роки. Е.Віндакевич в книзі за 1927 рік вказує кількість працюючих на підприємстві в Калуші в 1913 році як 304, в 1925 – 80 чоловік. В 1926 році кількість працюючих у Е..Віндакевича майже така сама як і в 1925 році і ту кількість він ділить на працюючих в копальні і працюючих на поверхні

В Є.Морачевського в травні 1912 року кількість постійних робітників вказана як 172. За той же рік у Морачевського кількість непостійних робітників зазначена як 110. Кількість робітників також вказують автори книги Inż. K. BUKOWSKI i Inż. A. JACKIEWICZ.

Важко зрозуміти, в кого і наскільки чітко поділені працюючі на обох виробництвах і в цій архівній книзі теж той поділ відносний. Перераховані вище професії точно відносяться до виробництва кухонної солі і в книзі є також і інші професії, які можна відносити або до обох виробництв або вже до виробництва калійної солі. Такими професіями є starszy żeleźnik і żeleźnik, starszy sztygar і sztygar, starsi wozacze і wozacze, ковалі, теслі, муляри, обслуга млина. Підземні роботи велись як для видобутку калійної солі так і при обслуговуванні луговень на виробництві кухонної солі.

żeleźnik – шахтар (у професійному діалекті: gwarek, grubiorz, murcek, bergman) — у широкому розмовному значенні: будь-який працівник гірничого закладу, тобто шахти; у вужчому розумінні — кваліфікований робітник, так званий відбійник (діалектно копач, hajer, hawierz, żeleźnik ), основним завданням якого є видобуток копалин; sztygar – працівник, який керує гірничими роботами в шахті; я перекладав цю професію як бригадир; wozak – відкатчик, підземний робітник, зайнятий транспортуванням видобутого матеріалу за допомогою шахтних вагонеток;

Салінарний лікар – Lekarz salinarny Wurst Adolf, Dr. med.

Є рідкісна професія чи посада, яку важко знайти і яка записана як „elew gorniczy” – początkujacy urzędnik z ukończonymi studiami fachowymi na poziomie akademickim – чиновник-початківець із закінченим професійним навчанням на академічному рівні.

Найбільш численними є дві групи працівників — szychciarz і pomocnik. Перша назва походить від слова szychta — зміна, яка в залежності від важкості роботи буває різної тривалості в годинах. І тоді це будуть просто працівники, яких назвемо змінні робітники. Те, що в назві їх професії не вказують кваліфікації і місця роботи, очевидно означає що разом з помічниками (pomocnik) вони відносяться до малокваліфікованих працівників, яких можуть переміщувати по різних дільницях підприємства. Ну і крім того є помічники машиніста і навіть рomocnicy rachunkowi(очевидно помічник бухгалтера).

Одну професію я не зміг розшифрувати. Там є п’ять чоловік, яким записано – lenikowy.

Ну і наприкінці матеріал, який свідчив про процеси, що привели до ліквідації солеварні. При утворенні підприємства ТЕСП і укладання ним договору з державою про оренду соляних копалень для виробітки калійних добрив, умовою договору було збереження виробництва кухонної солі і продукування 6000 кухонної солі в рік. З часом виявилось, що кошти, витрачені на одиницю продукції кухонної солі, через високі витрати на виробництво штучної солянки, виробленої в дуже бідній гірській масі, не покриваються ціною, яку встановлювала і платила держава. Причому після пожежі, на якій було втрачено дві з трьох панв, ті кошти виросли. В пресі пліткували, що підприємство само підпалило солеварню. Звернення підприємства до уряду з проханням підняти закупочні ціни не принесло результату і було прийнято рішення про закриття виробництва і звільнення робітників. Це призвело до страйку, хроніку якого покажу з архівів підприємства.

В тарифній угоді за 1929 рік ще можна бачити окрему групу працівників, які працюють на поверхні і в солеварні – надзварич, отоплювач варильні, пакувальники і транспортувальники солі. І вже надалі, в наступних колективних договорах, професії виробництва кухонної солі відсутні.

В архівах підприємства є цифра виробленої солі за 1929 рік і кількість працюючих на 31 грудня 1929 року, а також податкова інформація в повітовому звіті до воєводства з кількістю виробленої продукції за період з квітня 1930 року по березень 1931 року. Кількість виробленої кухонної солі вказана тільки до жовтня 1930 року включно. У вересні через страйк вироблено тільки 24 тонни, у жовтні 106 тонн і очевидно подальше виробництво припиняється.